ПРОМОВЛЯЄ КНИГА, ЯКУ ДОБУТО ІЗ СХОВИЩА І ЯКІЙ ПОВЕРНЕНО ДАВНІЙ БЛИСК

Related posts:

1. ГОЛУБИНАЯ КНИГА В младенчестве я слышал много раз Полузабытый прадедов рассказ О книге сокровенной… За рекою Кровавый луч зари, бывало, чуть горит, […]...
2. “держава, у якій зима подібна до…” держава, у якій зима подібна до сухих волових жил, що пахнуть маскхалатами, в румовищі опіль, у нервищі водойм усіх переживе […]...
3. 1. Розділ І. Якбий знайшлась неопалима книга Влітку 1658 року Полтава згоріла дощенту. Горіли солом’яні стріхи над Ворсклою. Плавились бані дерев’яних церков. Вітер був сильний. Полум’я гуготіло. […]...
4. “І знов нестерпно тихо настає” І знов нестерпно тихо настає якась чужа зухвала веремія, де тінь моя мене не впізнає, де голос мій – і […]...
5. ВЕЛЕСОВА КНИГА І. Хто ми й куди йдемо 1 Даремно згадали доблесні наші старі часи, бо йдемо куди – невідомо. А так […]...
6. ДАВНІЙ ОБРАЗ В споминах ніжних дивних ідилій Привид чудовий ясно встає – То пережите в юності милій Щастя моє. Чую, я чую […]...
7. ДАВНІЙ ЖАРТ Підмостивши під щоку шапку й рукавиці, У вагоні дядько спав на вузькій полиці. Раптом поїзд загарчав і спинився в полі. […]...
8. ПРО ДАВНІЙ ПРЕДМЕТ Загадка Цей іменник означа предмет для зрізання злаків і трави. Прочитаєш ззаду наперед – будь-що тисни ним чи сік дави. […]...
9. ДАВНІЙ МОТИВ Там хата білена, й осніжені каштани, і місяць, наче сторож, ходить коло хати. Це не сторінка з давнього роману, це […]...
10. МІЙ ДАВНІЙ ГОЛОС Палкий, нічим незаспокійний, ловлю слова, мов барвні скельця. Як же ж я терня туги рвійне з корінням вирву з штольні […]...
11. “Душа людини – велемовна книга…” Душа людини – велемовна книга, Яку що більше пристрасно читай – То глибше радістю дзвінкою двигай І жни пізнань довершений […]...
12. ЗОРЕ ВЕЧОРОВА Де в гаю сія, роси й течія Ходить садом вечоровим Молодість моя, Оглядає світ, обриває цвіт, Подає своїй любові Вiсточку […]...
13. “Дев’ята книга, дев’ятий круг…” Дев’ята книга, дев’ятий круг… Якби то зринув дев’ятий вал! Палає серце від злих наруг – І б’є прибоєм визвольний шквал. […]...
14. МІЙ САД Я посадила сад. І в білосніжну піну, Що легша за морську, пірнаю із гори. І вже не сад цвіте, а […]...
15. “Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні…” Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні Вогнем страждання запалить, Ти знов прийшла, щоб всі страшні безодні Душі моєї розбудить… […]...
16. ОСНОВА У кого – барви, що ростуть з палітри, на небо схожі і на краплю крові. А в мене – рідне […]...
17. “З далекого походу…” З далекого походу Вернувсь до мене брат. Одкинув він рушницю, На край стола схиливсь. – Ой що ж ти, брате, […]...
18. “Надхненний жрець в одежі білотканій…” Надхненний жрець в одежі білотканій Зняв руки вгору – наче скам’янів. І жданий дим, жадаючи ланів, Спахнув з офір, що […]...
19. 1. ПАВЛО МАЦАПУРА, ЗЛОЧИНЕЦЬ Павло Мацапура – ніжинський полковий кат, страчений 1740 p. за “ядение человеческого мяса і прочия богопротивныя злодеяния”. З коментарів до […]...
20. ОДНОСТАЙНІСТЬ Мене постійно серце зупиня: – За вік устигнеш все переробити! Мене нагальна праця підганя: – Не смій, не смій мене […]...
21. ЛЮБОВ Любов Була я пташкою – і ти мене спіймав І небо взяв у придане за мною Я стала квіткою – […]...
22. БЕЗ ІМЕНІ Викрали моє ім’я (не штани ж – можна і без нього жити!) І тепер мене звуть той, у кого ім’я […]...
23. “Знов весна, і знов надії…” Знов весна, і знов надії В серці хворім оживають, Знов мене колишуть мрії, Сни про щастя навівають. Весно красна! Любі […]...
24. БУЛО, БУЛО “…червоні барони” Л. Кучма …У мене сад, ще й з пасікою сад, У мене став – зітхають, що краса… Я […]...
25. ПЕРЕД СУДОМ Від кого у мене воно, Про се шкода в мене питати, І тіло, і дитя – моє; Доволі вам сю […]...
26. ВОГНИКИ ВОЛИНІ Повстанцям-односельцям Хлопці, я вас розумію: Скільки ворожих очей, Сумнівів, безнадії, Зрадників і нікчем… В цілому виднокрузі – Свічкою не погасать […]...
27. ДО ВІЧНОЇ НОЧІ Ох, ноче, ноче без луни і крику без місяця і без зірниць, я знов твою пустелю дику полохаю із-під ялиць. […]...
28. “ТРАВІАТА” Безголосне, мов сон, у хату Вкотився смерк. Високі стіни Прибрались в довгі сірі тіні, Запах камелій плив в кімнату. Блідава […]...
29. ОБРИ Весна цвіте в усій красі своїй, Вже одгриміли Зевсові перуни, Дощу буйного простяглися струни, Зазеленів сподіваний рижій. На полі котяться […]...
30. “Чому ти серце, все болиш частіш?..” Чому ти серце, все болиш частіш? Пора б тобі вже бути бронзовіш, А ти кипиш, од муки розпанахане, Вогонь горить […]...
31. “На озера на глибокі…” На озера на глибокі залюбки виходить лебідь, а орел ширяє в небі, а орлу подружить сокіл. Із країн південно-синіх, із […]...
32. УДОМА Попович приїжджає у село, Сусіди тихо сходяться до нього. “Ну як там, Павле, в космосі було?” Попович усміхається: “Нічого”. Він […]...
33. “В Річмонді, при вході в санаторій…” В Річмонді, при вході в санаторій, Посадили чехи деревце – В пам’ять про політ людини в космос… Як це добре! […]...
34. “Знов я серце упокорив…” Знов я серце упокорив І забув тяжку досаду; Знов весна у серце хирне Ллє здоров’є і одраду. Знов увечорі і […]...
35. ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Вклонившись гречно, влесливо-рахманну Повів промову польський посланець: “Прошу одуматись. Легкий кінець Не за горами… жегна я дістану”. Підвівсь Богдан – […]...
36. НАПЕРЕДОДНІ Спахає північ. Як луна століть, Сурмлять сичі над урвищем бездонним. До Жовтих Вод нестриманим розгоном Пливуть полки – мов грози […]...
37. ОДЕРЖИМА (Драматична поема) Дія IV + ІV Майдан в Єрусалимі. Перебігають люди, оглядаючись боязко, часом сходяться малими гуртами і нищечком, шпарко перемовляються по кілька слів, […]...
38. БІБЛІОТЕКÁРКА У суботній ясний ранок я дівчину зустрів: зупинилася неждано, сказала кілька слів: “Ах, яке чудове небо! Що чувати там у […]...
39. БАЛАДА ПРО КНЯЗЯ-СТАРЦЯ І “Добридень, дідусю! Іди, йди, не бійся. Нас дома тройко тут: порожня світлиця. Вгорі паньматуся свої молитви В старому часловці […]...
40. Учитель Памяти Иннокентия Анненского А тот, кого учителем считаю, Как тень прошел и тени не оставил, Весь яд впитал, всю эту […]...