Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



ОДЕРЖИМА (Драматична поема) Дія IV

+

ІV

Майдан в Єрусалимі. Перебігають люди, оглядаючись боязко, часом
сходяться малими гуртами і нищечком, шпарко перемовляються по кілька слів, потім
знов розходяться. Міріам повагом переходить майдан. Назустріч їй Йоганна, одна з
прихильниць Месії.

Йоганна

(до Міріам)

Мир, сестро, й радість!

Міріам

Радості і миру

Не знаю я так само, як тебе.

Йоганна

Прости, що зачіпаю незнайому,
Але ж у нас така весела звістка.

Міріам

Що то мене обходить?

Йоганна

Всіх обходить!

Месія наш воскрес!

Міріам

(голосно)

Воскрес? Месія?!

Йоганна

На Бога, сестро, тихше! ще почує
Хто з люду й донесе
синедріону*.

Міріам

Ви боїтесь, коли б вам за Месію
Кров не пролити так, як він за
вас
Пролив свою?

Йоганна

Проллєм, як буде треба, –

Тепер не час.

Міріам

Ти, жінко, чим торгуєш?

Йоганна

Сказала б я, питання не до речі.

Міріам

А ти не знаєш, де тепер Месія?
На небі, певне?

Йоганна

Кажуть, на землі,

Між людом ходить.

Міріам

Отже, в вас надія,

Що є кому і вдруге кров пролить,
Як прийде знову час!

(Гірко сміється.)

А я не вірю,

Щоб він воскрес, бо ви того не варті!

Йоганна

Він не вважав, чи вартий хто, чи ні.

Міріам

Се правда! він ніколи не вважав
На те, що з вас ніхто його не
вартий.
І все-таки не вірю, що воскрес він.

Йоганна

Але ж він сам пророкував про те!

Міріам

Для сеї самої юрби воскреснуть?
На се, либонь, не стало б і
Месії!

Йоганна

Здається, помилилась я, бо ти,
Як бачу, не прихильниця його.

Міріам

Прихильних мав він досить і без мене.

Йоганна зо страхом ховається в поблизький гурток.

Міріам

(їй услід)

Не бійсь! не розкажу синедріону,
Бо він для мене не миліш, ніж
ти,
Хіба однаково ненависний.

(Близько проходить старий галілеянин. Міріам звертається до
нього.)

Що, батьку,

Чи правду кажуть, що воскрес Месія?

Старий

Так правда, як і те, що він пролив
За всіх нас кров свою святу,
невинну.

Міріам

Він не за всіх пролив. Неправда, значить.

Старий

Як не за всіх!

Міріам

За мене він ні краплі

Не проливав.

Старий

А, ти не віриш в нього…

(Хоче й собі сховатись у гурті.)

Міріам

Я вірю в нього!

(Старий спиняється.)

Вірю більш, як ти,

Більш, як усі ви.

Старий

То приходь сьогодні

До нас на збір.

Міріам

(з відразою)

Щоб я до вас
прийшла?!

Ховатися по норах вкупі з вами?
Мені при вас нема чого робити:

У мене на чолі немає плями!

Старий

А в кого ж є?

Міріам

У вас, у всіх у вас!

Усі ви допустили, щоб Месія
Кривавий викуп дав за ваші душі.

І вам прийнять його було не тяжко?
Віддячились ви, правда, хто сльозою,

Хто щирою до ворогів любов’ю…

Старий

Він сам казав нам ворогів любити.

Міріам

А ви й зраділи! так вам безпечніше:
Душа врятована та й тіло не
загине!

Старий

(з острахом)

Хто ти така?

Міріам

Я? “Одержима духом” !

Старий

Благай Месію, щоб зцілив тебе
І визволив від того злого духа

Святою силою своєї крові й тіла.

Міріам

Щоб визволив мене ціною крові?
Своєї крові? Та невже ти, діду,

Гадаєш, ніби я себе ціную
Дорожчою, ніж чиста кров його?
Так слухай
же: чи в огняній геєні,
Чи в темряві без краю доведеться
Мені на вік
віків з душею пробувати,
Та радощі моєї не зруйнує
Сам князь темноти,
радощі від того,
Що на мені не важить кров Месії,
Що він її за мене не
пролив
Ані краплини.

Старий

Як могло те статись?

Міріам

Ненависть врятувала від гріха.

Старий

Кого ж ненавидиш?

Міріам

Всіх вас, себе і світ.

Старий

За тебе теж пролита кров, та дармо,
Бо ти не прийняла святого
дару.

Міріам

І не прийму! бо я не Астарот**,
Щоб мала кров приймати в
подарунок.

Непримітно підходить слуга синедріону і за ним римський
преторіанець***.

Слуга

Про що говорите?

Старий

(заминаючись)

Це, бачиш…

Міріам

Про
Месію!

Старий

Зовсім ми не про теє розмовляли.

Преторіанець

А хто ж то, дівчино, отой Месія?

Поки преторіанець і слуга слухають Міріам, старий галілеянин
ховається між людьми.

Міріам

А той, що ви недавно розп’яли,
Ви знаєте, він цар був
іудейський.
Тепер він знов по всій країні піде,
Бо він воскрес, воскрес
у новій славі!
Нехай там стережуться цар, і цезар,
І весь синедріон,
пекельна рада!

Преторіанець

(хапає її за руки, киває на слугу)

А дай шнурка, ми спутаємо кізку,
Щоб не брикала дуже.

Міріам

Що? в’язати?

(Зручно нахиляється, бере камінь і пускає в голову слузі.)

Хоч одного, та все ж покарбувала!

Її знов хапають за руки, скручують і в’яжуть. Слуга одною рукою
обтирає кров, а другою помагає в’язати Міріам.

Міріам

Хотіла б я всю вашу кров пролити,
Віддячити за жертву!

Преторіанець

Що ж та жертва,

Коли ви кажете, що він воскрес?

Міріам

Так що ж? Хіба минає все минуле?
Він пережив три вічності в три
ночі,
Прийняв три смерті. Чи тепер, воскресши,
Забуде він страждання,
зраду, смерть?
Простити може, а забути – ні!
О, будьте прокляті!

Слуга

Хто?

Міріам

Всі ви! Цезар,

Синедріон, і цар, і весь народ!

Тим часом на майдані гурти потайних прихильників Месії зникли,
а надбігла юрба іудеїв, фарисеїв та саддукеїв****, почувши гомін на
майдані.

Слуга

(кричить до народу)

Гей, слухайте, вона нас проклинає!

Голоси в юрбі

Що? Що тут? Хто ся жінка? Що їй треба?
За що її зв’язали?
Зрада? Змова?

Міріам

Я проклинаю вас прокльоном крові!

Слуга

Що суджено кленучому?

Голоси в юрбі

Каміння.

Люди вибирають каміння і з диким ревом кидають на Міріам.

Міріам

Месіє! коли ти пролив за мене…
Хоч краплю крові дарма… я тепер

За тебе віддаю… життя… і кров…
І душу… все даремне!.. Не за щастя…

Не за небесне царство… ні… з любові!

(Падає під градом каміння.)

1901 р.

______________________________________________
*
Синедріон – найвища рада в стародавньому Єрусалимі, яка складалася з єврейської
аристократії та духовенства. Виконувала релігійні, урядові та судові функції.

** Астарот (Астарта) – в міфології стародавніх народів Близького
Сходу язичеське божество, якому приносили в жертву людей.
***
Преторіанець – в стародавньому Римі воїн привілейованої імператорської гвардії.

**** Фарисеї та саддукеї – релігійно-політичні угруповання в
стародавній Іудеї. Фарисеї виражали погляди більш демократичних,
торгово-ремісничих верств, саддукеї – аристократії й вищого духовенства.


ОДЕРЖИМА (Драматична поема) Дія IV - ЛЕСЯ УКРАЇНКА