“Що сталося? Чи Сонце другим боком…”

Related posts:

1. 16. ЩО СТАЛОСЯ В МЕХІКО? Висівши, я побачив себе на вершку свідомости, мов на горбі, по однім моїм боці стояла струнка блакитна постать неба, по […]...
2. “Безсиле холодне сонце…” Безсиле холодне сонце Бороло повстану тьму… Кому розгадати сон цей, Позбутись біди кому? Вужами, як чахлі сквирі, Сухий плазував туман. […]...
3. “Пускай ты выпита другим…” Пускай ты выпита другим, Но мне осталось, мне осталось Твоих волос стеклянный дым И глаз осенняя усталость. О возраст осени! […]...
4. “Ви довго боком, оком Бог водив…” Ви довго боком, оком Бог водив. Око В Око. Високо Гюго косив… І Сиваша висі Он Бог обно- вив, Бо […]...
5. “Впало сонце в вечірню куряву…” Впало сонце в вечірню куряву. Тиша виповзла за село. Нашорошилось небо буряно І погрозами загуло. Ніч підходила з гуркотінням, Ніч […]...
6. “Що нині сталося з нами…” – Що нині сталося з нами, Колись гайдамаками й козаками? – Землею Тараса грузькими шляхами Українська ідея пішла з торбами....
7. “Сталося щось незвичайне…” Сталося щось незвичайне – зійшлися Камінна душа, Камінний гість, Камінний господар і Камінна квітка. (Матроси за сушею скучили – хоч […]...
8. “Осіннє навертає на тверезе…” Осіннє навертає на тверезе. Стихає пісня, мовкне ледь жива, І день на білім стовбурі берези Останні пише сонячні слова… Мелодія […]...
9. N. N. (“Сонце заходить, гори чорніють…”) Сонце заходить, гори чорніють, Пташечка тихне, поле німіє, Радіють люде, що одпочинуть, А я дивлюся… і серцем лину В темний […]...
10. “Блідаве сонце низько над землею…” Блідаве сонце низько над землею. Низькі, безлисті, мертві дерева. Чи назову країною своєю Цю чахлу далеч? Радісні слова Не зринуть […]...
11. “Чорнобиль – то для нас на все життя…” Чорнобиль – то для нас на все життя: І проникати, і палити душу, Той час над пам’ять, ніби чорний стяг […]...
12. ПРИТЧА ПРО СОНЦЕ Лежало сонце в тихім броді – Вся армія була в поході. Важкими чобітьми солдати Хотіли сонце розтоптати. Вони ступали темні […]...
13. “Вечірнє сонце, дякую за день…” Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому. За тих лісів просвітлений Едем і за волошку в житі […]...
14. “Тебе вітаю, сонце стопромінне…” Оксані Лятуринській Тебе вітаю, сонце стопромінне, Моєї плоті омивальний плин, Потужна повінь, що вселадно рине І пориває до сяйних вишин. […]...
15. СЕСТРІ СОФІЇ (з нагоди 81-ї річниці) Минає час, зістарілися ми – ти вже давно сивоголова, голубко-сестро… А були ж дітьми! Та все […]...
16. ГРУДЕНЬ Доньці Джіні Листопад облетів, а грудень все не бризне Блискітками сніжинок в небесах. Вполудне пахне хмарами білизна, Що у дворі […]...
17. “Знову сонце зійшло…” Знову сонце зійшло, День прибув… Як мене не було, Де ж я був? Мабуть, жив у зорі – В напівсні; […]...
18. СИВЕ СОНЦЕ МОЄ Пам’яті матері І Чорний вітер. Жовтий смерч. Гухнув пугач в оболоні. Чи то яструб, чи то… смерть, – Просвистіло біля […]...
19. “Матері не вмирають…” Матері не вмирають. Матері не сплять. День і ніч матері в узголів’ях стоять Над нашим сумлінням, Над мислями й долями, […]...
20. КОСАР А. С. Малишкові В поле вийшов косар на світанні, Ждуть його обважнілі жита, Дзвонять радістю туманні, Мов перейдені весни й […]...
21. ІВАН І ЩЕЗНИК (З циклу “Вертепчик”) Іван: М’якого зеленого пісочку хотів я для вежі, та вже майже не хочу, бо чорне перо впало на довгу річку […]...
22. ЧЕКАННЯ Берізки, що були засніжені допіру, Відчули сокорух – пробудження нове. Катунь – немов змія, котра міняє шкіру: Сповзає з неї […]...
23. ДОЛЯ Наснився мені чудернацький базар: під небом, у чистому полі, для різних людей, для щедрих і скнар, продавалися різні Долі. Одні […]...
24. “Той спогад: вечір, вітер і печаль…” Той спогад: вечір, вітер і печаль пронизливого тіла молодого, що в двері уступилося, халат пожбурило на спинку крісла – й […]...
25. БЛИЗНЯТА (Квітень) Люблю я й досі присмерки прозорі Квітневих вечорів, і чорну сіть Вишневих, яблуневих верховіть, І по калюжах різнотонні зорі. […]...
26. “Вже в тебе випадають зуби…” Вже в тебе випадають зуби – Порозумнішати пора. Сиди тихенько біля груби,- Хай рана гоїться стара. Ти все зробив, що […]...
27. IX Allegretto. Сад-пантеон САД між землею і небом ніби міст підвісний ніби міст підвісний провисає між небом і долом земним САД наче міст […]...
28. “Чому на мене впало стільки зла…” Чому на мене впало стільки зла В дні миру і в диму пороховому? Земля в моєму баченні – мала, Дрібна […]...
29. “Красне Сонце” Тихо-мирно Володимир, Свого віку доживав, Піклувавсь своїм народом, Вдів, убогих годував. Всі вдоволені, щасливі. А багатство і добро Все несе […]...
30. КРАЙ КОМІНКА В моїй хатині тепло, сухо, Палають весело дрова; Надворі стогне завірюха, Мов звір голодний завива. І наддає пергу гризоті Та […]...
31. СОНЦЕ Нічого не пиши, коли всі люди сплять, І не катуй себе, бо в людські сновидіння Проб’ється біль твоїх страждань, саморозп’ять, […]...
32. ОСТАННЯ НІЧ Там, де кінець, там є начало. Але про це мовчить бетон; Ось яблуко на нього впало – Сумний цвинтарний бадмінтон. […]...
33. ЗАХОДИТЬ СОНЦЕ Праворуч – сонце і пожежі! Палають гір високих вежі, Палають хвилі вогняні, І хмари в димі і огні. Ліворуч – […]...
34. СОНЦЕ ТРАВНЯ Сонце травня! Сонце травня! І спливає згадка давня: Як ми йшли по Хоревій, Святково зодягнені, В єдиному пориві, Йшли на […]...
35. Сонце спливло сонце спливло на поверхню осени осиротілі дерева простягнувши кістяки пальців до синього неба ридають золотими сльозами благають зеленого Воскресіння...
36. 4. Ясь Жеревецький звечора замикаю свою стайню сідаю в хаті і дивлюся в вікно так ніби свою білу паню визираю я не боюся […]...
37. “Вирлооке сонце…” Вирлооке сонце сідає на чорну скелю. З неба, гір і свободи собі збудувала дім я. Небосхил для людини – якраз […]...
38. “Вагу і значимість художнього слова…” Вагу і значимість художнього слова Порівнюють з хлібом насущним давно: Нещирі слова – мов кукіль і полова, Прадавні слова – […]...
39. РАНКОВЕ СОНЦЕ Ранкове сонце – серце моє, – Дзеркальна глибінь тепла. З прозорим ранком воно встає… І гляньте! Імла втекла! Вам не […]...
40. СОНЦЕ І СЕРЦЕ Високе сонце! Золотий вогонь Ти вічно сієш у світи холодні. Вони беруть тепло з твоїх долонь, Як жебраки, обдерті та […]...