ТОПОЛЯ

М. Зерову

З-під неба теплого і вірного, як друг,
Перенесли її під наше небо змінне.
Як слово зрадника. І чорної вершини
Безсила пада тінь на потьмарілий луг.

Струмує, сріблиться осичина навкруг,
Ставні дуби біжать, немов табун левиний, –
Найвища ж падає. Зірветься в синь – і гине,
Як світоч, що вночі піднісся і потух.

Нещасне дерево, Шевченкова любове!
Що слава хворому, що вбогому пісні
І що для мертвого покров карамзиновий!

Самітна, ти стоїш в чужій височині
І, до чужинної весь вік байдужа мови,
Мовчиш, свої рахуючи останні дні.

Чернігів, літо 1926

(3 votes, average: 5,00 out of 5)

ТОПОЛЯ Ти завжди видаєшся мені матір’ю: як вона – ти струнка, одинока ти, як вона (твоїх подруг виламав час, а оті […]...

Тополя По діброві вітер виє, Гуляє по полю, Край дороги гне тополю До самого долу. Стан високий, лист широкий – Нащо […]...

Тополя Тополя, тополя, Вы шумите листвой под копрами. Осыпает вас пыль И осенние моют дожди. Где бы я ни бывал, Я […]...

ДЕ ТОПОЛЯ РОСТЕ Де тополя росте, Серед поля стою. І шумить, і співа Жито думку свою. Шумить жито, співа, Заохочує жить. Вітерець повіва, […]...

“Золотіє вечірня тополя…” Золотіє вечірня тополя, Дивним світлом горять небеса. Покотилась зоря, мов сльоза, У долоні пшеничного поля. Ту зорю я уранці пізнав […]...

ЯВОР, ТОПОЛЯ І БЕРЕЗА Оженила мати єдиначка сина, Узяла за невістку дівку-сиротину, Взяла і не рада – вовком вовкує, Посякчас бідну сирітку катує, Шле […]...

“Пожовтіла тополя. І клен збагрянів.” Пожовтіла тополя. І клен збагрянів. Осінь надворі. Пора сумувати. І видіння з тобою проведених днів (З тобою! Посеред розквітлих лугів!) […]...

“Зупинилась тиша тиха і незбудна…” Зупинилась тиша тиха і незбудна, Зупинився в небі вечоровий дим. Не спинись лиш ти, любове моя трудна, Трудним світом білим […]...

САМОТНЯ ТОПОЛЯ НА БЕРЕЗІ ОЗЕРА Ще змалечку нордом хилитана й гнута, Стоїть вона, смоку напившись, руда. І листя, як миті, яких не вернути, На стрижений […]...

“Людська душа, як дерево гіллясте…” Людська душа, як дерево гіллясте, Як дерево гіллясте при дорозі. Із вихором дорожнім прилітають І осідають біси на деревах. В […]...

Как мне близок и понятен Как мне близок и понятен Этот мир – зеленый, синий, Мир живых прозрачных пятен И упругих, гибких линий. Мир стряхнул […]...

“Любове, творчости наснаго…” Любове, творчости наснаго, Веди людей до Каджураго, Нехай у камені уздрять Палання тіла, раю благо. Нехай розпалений самець Оголить пристрасти […]...

“Прийшла ти до мене, пречиста любове…” Прийшла ти до мене, пречиста любове, і вирвала з вуст моїх з коренем слово, і подихом горло порожнє спалила, гукнути […]...

“За сірим тлом холодного вікна…” За сірим тлом холодного вікна Лежить дорога, що веде до тебе. Моя любове і моя потребо, Наповни душу силою вина! […]...

ПІСНЯ Погасла, погасла пожежа кривава, Громи одгриміли, дощі одлились, – Воскресла велика, єдина Держава, Що в мріях нам снилась колись, Слава! […]...

ПРИЛЮБНИЙ МАНДРІВНИК (Розділи з поеми) *** Юне і старе Не знаходять згоди. Юність – буйна втіха. Старість – мудрий стрим. Юність – гожий ранок. Старість […]...

“Сивий дід…” Сивий дід Садить дерево. Ледве тримає в руках лопату – Садить. Ніхто не питає, Навіщо він садить Дерево. А дід […]...

МІЙ ЦЕХ В мойому цеху теслів і митців п’янливі таємниці, зваби і омани. Перо і пензель, тремтячи в руці, проколюють думок метелики […]...

ВІЧНА СЛАВА Доби славної та великої Піднесемо ми корогви! Буде хвала йому, тому рикові, Тому львиному – “йду на ви!” Слава князеві […]...

ВОГОНЬ-ДЕРЕВО Мандарини надумав зрубати сухе вогонь-дерево навпроти пагоди, але потім задумався і зробив із нього пам’ятник. Написано: “Вогонь-дерево дало свою кров […]...

“Як вікно у глибоке Полісся…” Як вікно у глибоке Полісся – Цей синіючий скромний пейзаж: Над прозоре бліде рідколісся, Над рівнини безмежні піднісся Бережницький надгоринський […]...

“Коли на долоню наклоню чоло…” Коли на долоню наклоню чоло, То все привиджається рідне село. І стежечка кожда і кождий куточок, Хатинка старенька і темний […]...

“Посеред літа в травах голубих…” Посеред літа в травах голубих Зустрів я дерево, що думало про осінь. Стояв під ним хлопчина льонокосий І годував з […]...

ПОКЛИЧ МЕНЕ, ЛЮОВЕ Поклич мене, любове, на межі Мого життя іще раз за собою, Нехай душа в крутому віражі Зайдеться неспокійною жагою. Я […]...

“Моя любове! Я перед тобою…” Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни. Лиш не зроби слухняною рабою, не ошукай і крил […]...

“Цей шум осокора вночі…” Цей шум осокора вночі Безсонно мене по плечі Зеленим листком торкає Було життя – і немає Як шум осокора вночі […]...

“О чем я думаю? О падающих звездах…” О чем я думаю? О падающих звездах… Гляди, вон там одна, беззвучная, как дух, алмазною стезей прорезывает воздух, и вот […]...

КОРА Руками охопив, – а під корою сік. Під пальцями членується галуззя, Під пальцями і форма листяна, Під пальцями і шумовиння, […]...

“В зеленім лісі дерево одне…” В зеленім лісі дерево одне, – Чого воно найпершим пожовтіло? Росло як всі, до сонця лебеділо, Тепер стоїть задумливе, сумне. […]...

НОЧЬ Покров приподымает Ночь – А волны ропщут, как враги. Но слышу, Бездн Господних дочь, Твои бессмертные шаги!.. Отшедшие! Не так […]...

ДЕРЕВО Вітри розносили сонця і сіно, Піском заносячи усесвіт, І очі грузнули від невбиральних видив. І крик, що коливав рівнину, Висів […]...

СЛАВА РАЛОВІ (До кантати Сергія Яременка) Слава ралові, слава плугові, Українським рукам хвала! Диким преріям, наче другові, Доля подвиги прирекла. Над Альбертою й Манітобою, Крізь розлогий […]...

3. Ще крок, ще два – у людський вир Ще крок, ще два – у людський вир, Ще поворот, півповорота – І Святогорський монастир Відкриє ковані ворота. І промінь […]...

“Ми – покоління, кручене брехнею…” Ми – покоління, кручене брехнею, Ми – пагони витоптуваних душ. Духовний гніт, що формував пігмеїв, – І дерево деформував у […]...

ОЛЕНЬ І РИСЬ Ах, дикий вершник! Стелить груди Нестямний олень по землі. Вже смерть в кривавому вузлі Зв’язала плоть і дух повсталий… А […]...

КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ Прекрасне місто і нещасне: Кам’янець – у серпні камінець. Чи живло ти духу незагасне, А чи духу нашого кінець? Бавлю […]...

І. РАЙСЬКА ЯБЛУНЯ Позлітались на дерево Рожеві метелики, За ніч бруньки поз’їдали, А на ранок самі аж світились… Позлітались на дерево Маленькі пташата, […]...

По скалках місяця по скалках місяця де материне дерево пригорни мене воно фіялкові зорі зелені думки свічка скапує темним медом тіні із світла […]...

“Мій Києве, гайда до неї…” Мій Києве, гайда до неї. Гайда, мій Києве-листопад… В багряно-сизому інеї, У сизо-збурену небопадь Здійми мені хоча б якесь Літатенятонько […]...

КРУГ СОНЦЯ СПУСКАЄСЬ Круг сонця спускаєсь на срібні корони Верхів з ледовими полями, В далекому скиті проснулися дзвони І дзвонять ярами-світами. Під облаком […]...

Related posts: