ЛЮБОВ

Обраную мою люблю так якось безрозсудно.
То слова гострієм
Її немов гадюку розсікаю,
То знов беру, як запах полуниць.
Тому і сам не знаю
Коли ударю глумом, як мерзоту,
А коли знов впаду гарячим серцем ниць,
І часом як образу розіллю смолою,
Що зашкварчить душа її дитяча,
Мов сірка на огні,
То, потім так беру,
Так притуляю рану цю гарячу
До свого тіла.
Що тріснуть груди й увійде неначе
Вона у легені мої, у серце, у живіт:
Так туго хочеться,
Щоб ток її крови в мені потік.
Я знаю,
Що лишень тоді спокійним стану,
Коли в одно фізичне тіло,
Як дві гамулки порцеляну,
Зіллються в творчому огні
Два наші поли.
А мозок твердо каже: “Ніколи!
Не буде цього, ні!
Бо людський рід не стане андрогіном,
Як цвіт вішень, чи бальзаміну,
На нашій цілині
Бо він тоді загине”.

(2 votes, average: 2,50 out of 5)

ЛЮБОВ Я вас люблю. Чому? Не знаю. Та тільки кров моя пече і в жилах муку розливаю, мов синє золото очей… […]...

“Любов чи ні – не знаю…” Любов чи ні – не знаю… Тінь, смуток, тишина, Ніде життя немає, На світі ти – одна. Колись було – […]...

“Яка любов мені наснилась!..” Яка любов мені наснилась! Я аж заплакав уві сні. Вона була – як вища милість, Навік дарована мені. Вона, як […]...

“Люблю людей. Але моя любов…” Люблю людей. Але моя любов Клубком кривавим запеклась у грудях. Оглянуся – і помічаю знов: Чогось істотного бракує в людях. […]...

ДО ПОЕЗІЇ ЛЮБОВ Є на київській околиці восьмирічка в Крюківщйні. Знаєш, чим відома школа ця всій великій Батьківщині? Слідопитами завзятими (йдуть на пошук […]...

“Колись ми тут любов’ю пломеніли…” Колись ми тут любов’ю пломеніли І шепотіли: лиш не розлюби! Гаїв поважних стомлені дуби Про щось тоді таємне шепотіли. І […]...

“Любов на вигадки тямуща…” Любов на вигадки тямуща, Бо їй чужа душевна лінь, – Це не брехня, а правда суща, Як свідчить досвід поколінь. […]...

“Любов – це грiх!” Менi вiд того сумно “Любов – це грiх!” Менi вiд того сумно. Я знаю, звiдки це до нас прийшло. Коли Господь про заповiдi думав, […]...

ЛЮБОВ Любов Була я пташкою – і ти мене спіймав І небо взяв у придане за мною Я стала квіткою – […]...

Любов – кошмар, любов – наруга Любов – кошмар, любов – наруга, Любов – насмішка над собою… Як день і ніч – одна і друга, Як […]...

ЛЮБОВ ДО ЖІНКИ Знов у душі тривога не стиха: Дорослий син – мов гілочка суха. Робота – дім, робота – дім, і знову, […]...

СОНЕТ ПРО ЛЮБОВ Коли тебе цілую, пахнеш літом, Зелом й вітрами свіжих полонин. І навіть років невмолимий плин Не дав мені усього зрозуміти. […]...

ЗНОВ НАСТАНЕ ЛІТО Я не знаю, що з тобою, де ти І чи знов зустрінемось коли… Та хотів би, щоб зими замети Літа […]...

“Душа моя – послухай!..” Душа моя – послухай! – Як яблуня в цвіту. Моє життя, – кохана, – Мов срібнотканий сон. Життя моє – […]...

“Коли я вмер – забув, не знаю…” Коли я вмер – забув, не знаю… Я в чорній прірві забуття… О краю мій, коханий краю, Коли ж це […]...

ЛЮБОВ ДО СПІВУ Вночі про себе півень сповістив, Що хоче співом ранок зустрічати. Лис облизавсь на півнячий мотив: – Ось де тебе голубчику […]...

ЛЮБОВ Коли ти при мені, здається, що стою в високому лісі; Спокій перед слідами й ніжна туга в колиханні верховіття, А […]...

ЖІНЦІ Коли вільна ти, Скажи: – Що таке брехня? Я знаю Про що ти так мрієш завзято Спустивши на оченька вії, […]...

“Любов – то завжди є нещастя. То – мала річ…” Любов – то завжди є нещастя. То – мала річ. Як блиск оголення, як пісенька в забаві, Як лінія двох […]...

ЛЮБОВ У правилі математичнім світа за дужки викинена невідома, незнаний косинус днів наших літа. В далекій подорожі, навіть вдома дарма шукати […]...

ЛЮБОВ ГУЛЛІВЕРА Коли я протоптав нечувану дорогу До крихітних істот – грім прогримів: “Затям, Не варто на цей світ нагонити тривогу”. – […]...

“Знов весна, і знов надії…” Знов весна, і знов надії В серці хворім оживають, Знов мене колишуть мрії, Сни про щастя навівають. Весно красна! Любі […]...

КОНФЛІКТ Я так боюсь себе, Коли в душі Вогонь займається, Коли полум’я крови Лише мозок, Коли холодний розум Не гасить вогню, […]...

“Посадену у запашну ріллю…” Посаджену у запашну ріллю вишневу гілку поливали діти. А я наїно нітився з жалю й не знав: чи плакати, а […]...

ПРИТЧА ПРО ЛЮБОВ Жив сопілкар у Косові. Бувало, На ярмарок виносив оберемки Децівочок, сопілок і теленок, І кожну брав, і пробував на звук, […]...

Березень Я знаю, коли люди стають поетами – ранньою весною під тихий березневий вечір, біля димлячих багать, тоді, як по садах […]...

“Корсунь-шевченківські висоти…” Корсунь-шевченківські висоти, В долинах села цегляні… А я ж то знаю: щоб збороти Тут чорносватичну німоту, Й самі згорали ми […]...

“Коли з-під неба голуба проламінь…” Коли з-під неба голуба проламінь Раптово з’явиться в навалі хмар – Тоді з душі спадає темний камінь І грає сонце […]...

СОВРЕМЕННАЯ ОДА Украшают тебя добродетели, До которых другим далеко, И – беру небеса во свидетели – Уважаю тебя глубоко… Не обидишь ты […]...

“Після відлиги сад, що на узгірку…” Після відлиги сад, що на узгірку, вподобав порцеляну і кришталь. І гілка, замурована в пробірку із кришталю, горить, як пектораль. […]...

ТА, КОТРУ ЗНАВ Я Ні, та, котру знав я для мене не існує. Із добрим мужем вона мешка в хмарочосі. Для неї дача в […]...

ЕЛЕГІЯ 3 РЕФРЕНОМ Коли мені легко-легко на серці, тоді я знаю, чого воно так зробилось: сьогодні з-за океану на кінчикові світанку вернулись додому […]...

З МАТІР’Ю, КОЛИ СМЕРКАЛО Ще задовго до війни Тоді ступав уже я на своїх, А мати молода була й красива… Завиграшки поперед неї біг, […]...

КУДА? – Куда ти йдеш, єдиний мій? – Я й сам не знаю, де! Хіба ж та доля вповіда, Куда вна […]...

ДОСВІТНІ ВОГНІ Ніч темна людей всіх потомлених скрила Під чорні, широкії крила Погасли вечірні огні. Усі спочивають у сні. Всіх владарка ніч […]...

ГРАДАЦІЯ Кожна з вас, на котру я подивлюсь, Вже близька мені: моя частка у ній; Коли ж приторкнувся до твоєї, о, […]...

В. СТУСОВІ У нас нема зерна неправди за собою Т. Шевченко Коли твій вистражданий злочин – Твоя окрадена любов, Тоді нехай в […]...

МАЛИНОВИЙ ПЛАТОК Я знов один. Покірно одгоріли далі. Й дарунок твій – малиновий платок круг шиї ліг. І в золотій печалі не […]...

“Живемо у далеких містах…” Живемо у далеких містах. Вже поля западають під пам’ять. Мушу щодень творити тебе з клаптиків згадок непевних. Спорожніло кругом життя […]...

Оставим это. Обещать одно Оставим это. Обещать одно Мне должен ты. Коль в жизни доведется Нам встретиться еще – не должен ты Глазом моргнуть. […]...

Related posts: