Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Після відлиги сад, що на узгірку…”

Після відлиги сад, що на узгірку,
вподобав порцеляну і кришталь.
І гілка, замурована в пробірку
із кришталю, горить, як пектораль.

І сухостій-бур’ян на роздоріжжі
тримає самоцвіти на плечах.
А може, то і є найголовніше,
чого наш бідний зір не поміча?

І все дрібне – слід звіра, писк синиці,
кори мінливі стани, все, що є
довкола нас, – то подих таємниці,
яку в обличчя він не пізнає?

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)


“Після відлиги сад, що на узгірку…” - БАЗИЛЕВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР