ТОПОЛЯ

Ти завжди видаєшся мені
матір’ю:
як вона –
ти струнка,
одинока ти,
як вона
(твоїх подруг виламав час,
а оті чорні пеньки –
по них спогади.
У матері мужа
війна забрала.
Хто скаже,
де впав солдат?
Чи насипало товариству могилу
йому шапками?
Чи скотилася зірка із неба
йому в узголів’я
і зацвіла
квіткою з могили його батьків?
Чи виросло над ним
дерево? –
Хай то буде
калина,
клен чи ясен!
Скільки він посадив їх
за життя,
щоб по смерті над ним хоч одне
смуток
у віти зелені прибрало! –
А діти самі
розбрелися по світу, –
так вимагало життя, –
щоб поспішати пізніше
в обійми її хреста
з кладовища…
Ти ж це знаєш:
тобі далеко видно
і ще далі чути,
а найпаче,
недаремно ж ти видаєшся мені
матір’ю)…

Яка ж твоя пісня для мене –
остання?..

(3 votes, average: 5,00 out of 5)

ІТИМУ Я ЦЬКОВАНИЙ Друзі були – розбрелися по світу, Сили були – по фронтах розгубив. Кров’ю й моєю ці ниви полито, Та, мабуть, […]...

САМОТНЯ ТОПОЛЯ НА БЕРЕЗІ ОЗЕРА Ще змалечку нордом хилитана й гнута, Стоїть вона, смоку напившись, руда. І листя, як миті, яких не вернути, На стрижений […]...

Тополя По діброві вітер виє, Гуляє по полю, Край дороги гне тополю До самого долу. Стан високий, лист широкий – Нащо […]...

ЕПІЛОГ За днями дні, за роком рік мине, Настане час для підсумків і звіту. І наді мною хвилі час зімкне За […]...

ДЕ ТОПОЛЯ РОСТЕ Де тополя росте, Серед поля стою. І шумить, і співа Жито думку свою. Шумить жито, співа, Заохочує жить. Вітерець повіва, […]...

“Золотіє вечірня тополя…” Золотіє вечірня тополя, Дивним світлом горять небеса. Покотилась зоря, мов сльоза, У долоні пшеничного поля. Ту зорю я уранці пізнав […]...

ЯВОР, ТОПОЛЯ І БЕРЕЗА Оженила мати єдиначка сина, Узяла за невістку дівку-сиротину, Взяла і не рада – вовком вовкує, Посякчас бідну сирітку катує, Шле […]...

ЖНИВА Мідь мускулів нап’ята на косах і серпах. Солоним потом скроплена земля. Жінки вмивають сонцем рамена і груди, співаючи пісні: хто […]...

ТОПОЛЯ М. Зерову З-під неба теплого і вірного, як друг, Перенесли її під наше небо змінне. Як слово зрадника. І чорної […]...

ПОЛЕЧУ Я, МАМО Ти знову, мамо, у печалі, хоч серце все мені прощає, усе прощає, та болить. Злечу зі світу за хвилину і […]...

Тополя Тополя, тополя, Вы шумите листвой под копрами. Осыпает вас пыль И осенние моют дожди. Где бы я ни бывал, Я […]...

СУМНІ ІДЕМ З п’ятном німих терпінь явились ми на світ, З чолом, заквітчаним в зів’ялий ранком цвіт, Життя прибрало нас в зір […]...

“Пожовтіла тополя. І клен збагрянів.” Пожовтіла тополя. І клен збагрянів. Осінь надворі. Пора сумувати. І видіння з тобою проведених днів (З тобою! Посеред розквітлих лугів!) […]...

ЛИСТ ЧИТАЧІВ ПОЕТУ Твої вірші – думок великий злиток: У них епоха і життя нове Від екскаваторів до шоколадних плиток Яскравими картинами пливе. […]...

“Вона ішла… але здавалося мені…” Вона ішла… але здавалося мені, Що ніжний пролісок в снігу зоріє, Встає з’під нього і радіє Промінню, сонцю і весні. […]...

ЗАВЖДИ В’ЯЗЕНЬ Самі собі будуєм тюрми, Самі в них потім живемо, Самі себе стережемо, Вже тюрем – тьма, і в тюрмах – […]...

ВІДВІДИНИ – Напевне, й не ждали? А я от прийшла… Добридень, Та й стала На самім порозі. – Оце вам гостинців […]...

Із вершини Барвисті осені полотна, А літо вже одколосилось. Прожита мить – безповоротна, Життя майнуло – мов приснилось. Ліси й луги такі […]...

І ЗНОВУ ПРИСНИЛИСЬ МЕНІ І знову приснились мені мої ненаписані вірші, Малі потерчата з таємного світу казок, Були б вони може від інших поезій […]...

АПОЛОГІЯ ЛИЦАРСТВА Там, де віками, за гірким туманом, де турбить вічність у Роландів ріг, любов була єдиним талісманом, а талісман ще звався […]...

БУДЬ ЗО МНОЮ Люблю тебе я давно, ти – світу вікно, ти – радість і жаль, ти – сміх і печаль. Ходім у […]...

ПЕРУКА Ми так часто в житті граєм ролі чужі, як не смішно, Хоч самі у багні, серед тих, хто лукавий і […]...

“Не для людей, тієї слави…” Не для людей, тієї слави, Мережані та кучеряві Оці вірші віршую я. Для себе, братія моя! Мені легшає в неволі, […]...

ДО НЕВІРНОЇ Було б шануваться, З другими не знаться, Жили б, жили бі ми з тобою, Як би серце із душою. А […]...

“Стояла я і слухала весну…” Стояла я і слухала весну, Весна мені багато говорила, Співала пісню дзвінку, голосну, То знов таємно-тихо шепотіла. Вона мені співала […]...

СТАРА КІНОХРОНІКА На мить сповзли з екрана реалії ракетні. Дивлюсь – очам не вірю, мов справді бачу сон: Майнули білі коні – […]...

ДУМИ МОЇ, ДІТИ МОЇ Думи мої, діти мої, Лихо мені з вами! Поклав би я вас, як жовняре, Пишними рядами, Та боюся, що вас […]...

“В осінній печалі – своя відрада…” В осінній печалі – своя відрада, В осінньому щасті – своя журба. Горить над ставом, немов лампада, Золотиста стара верба. […]...

“Верстаю шлях – по вимерлій пустелі…” Верстаю шлях – по вимерлій пустелі, де мертвому мені нема життя, за обріями спогаду – оселі ті, до котрих немає […]...

КОМЕТА ГАЛЛЕЯ Вона прийшла, поштарка неба, З таких віддалин світових, Що мір і знань замало в тебе, Аби щось мовити про них. […]...

“Соромимося ласки матерів…” Соромимося ласки матерів, Та і самі живем без сантиметрів. Не раз вогонь чуття в тобі горів, А от відкритись не […]...

ПРОЩАННЯ З ДОМОМ Я вернулась додому і нарешті збагнула, Що мені він чужий і йому я чужа, Бо нема в нім того, кого […]...

“Душі тут рости і цвісти від любові…” Душі тут рости і цвісти від любові (А хтось гендлював, розживався на слові, Хтось мислі виносив, як джинси потерті). А […]...

6. ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГА ДО ПОЕМИ (БРАТУ ТАРАСОВІ НА ТОЙ СВІТ) У пахарській хаті Україна мати Обох нас родила; У чистому полі На одному лоні Обох нас пестила; Однакові пісні Обом […]...

“Єдина, з твоїх фантазій…” Єдина, з твоїх фантазій Мені в пам’ятку єдина… Мужчина з крилом підбитим Схилився над юною жінкою. Вуста її спрагло кличуть, […]...

ЗОЛОТА СТРІЛКА Коли пального не стачає, коли пілот в гаспидській млі – тоді себе він довіряє тремтливій стрілці на шкалі. Вона покаже […]...

ТУФЕЛЬКА діти миліші ніж дорослі тварини миліші ніж діти кажеш якщо продовжувати в тому ж дусі мусиш дійти висновку що наймиліша […]...

СКОВОРОДА Господній світ не відає кордонів. Йому незнана земности межа: Добро і зло, байдужжя, правда, лжа Кропили здавна істину з амвонів. […]...

ЖАЛІСНИЙ СОНЕТ Умій суддю свого жаліти, Тяжкі гріхи йому прости, Та ж він людина, як і ти: У нього дома жінки, діти, […]...

ДВА СВІТИ – Розкажи мені, сивий діду, Про свої парубоцькі дні, Чи ганяв ти по білому світу, Як ось довелося мені? Я […]...

Related posts: