ЕЛЕГІЯ ПРО МИНУЩЕ

Related posts:

1. ТИХА ЕЛЕГІЯ Коли мене питають: “Любиш ріки, річки, і річечки, і потічки?” – відмовчуюсь: вони в мені навіки, а для мого народу […]...
2. РАДІСТЬ Ой, не знаю, що то за причина – Переходжу обережно вулицю, І весь час до мене радість тулиться, Як безжурний […]...
3. ЕЛЕГІЯ 3 РЕФРЕНОМ Коли мені легко-легко на серці, тоді я знаю, чого воно так зробилось: сьогодні з-за океану на кінчикові світанку вернулись додому […]...
4. ГІДНА ЗМІНА Бюрократ у школу дзвонить і гукає гнівно: – Поясніть мені, будь ласка, Катерино Львівно, Це чому в мого Валерки зошит […]...
5. ПРАВДА – Скажи мені, моя мила, Де місяць днує, А я тобі скажу правду, Де правда та є. – Хіба в […]...
6. ОСІННЯ ЕЛЕГІЯ Мов келихи, повні вогню золотого, Палають дуби в голубій далині. Не ремствуй, надіє! Стелися, дорого! Стояння скарбів пораховано дні. Вони […]...
7. ЕЛЕГІЯ НА БЕРЕЗІ ДНІПРА Перепочить присіли ми… Вода під кручею, немов крізь сон, стогнала, відхлинуть поспішаючи… Руда від глини хвиля хвилю переймала, зливалась і […]...
8. Вірш, прочитаний на I з’їзді Руху І я почув, як дише в горлі осінь Тим вересневим сонцем самоти, Яке я тоскно відчуваю досі, Як, може, в […]...
9. ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА. ВІЧНА МАТЕРИНСЬКА ЕЛЕГІЯ Проходила по полю – Зелене зеленіє… Назустріч Учні Сина: Возрадуйся, Маріє! П Тичина, “Скорбна мати” Назустріч Учні Сина, Під руки […]...
10. ЕЛЕГІЯ ПРО СПІВУЧІ ДВЕРІ Співучі двері, сивий явір, старий, мальований поріг. Так залишилися в уяві місця дитячих днів моїх, так доховала пам’ять хлопця затьмарені […]...
11. ЕЛЕГІЯ Мов клен осінній – на опале листя, Дивлюсь і я на вижовклі листки. Чи то черленим дивом налилися – Чи […]...
12. ЕЛЕГІЯ Мов клен осінній – на опале листя І я дивлюсь на вижовклі листки, Що і черленним дивом налилися, І марнозлотицею […]...
13. “ГОЛУБ НА ГАЛУЗЦІ ЯБЛУНЕВІЙ…” Голуб на галузці яблуневій – Аж сипнуло в очі переквітлим. Біло-сині хмари ген у небі Гоять день зітлілий гойним світлом. […]...
14. ВАРИВОДА Увійшов поважний дядько до їдальні зранку. Пильним оком подивився на офіціантку. – Скиньте, – каже, – цей передник в білому […]...
15. ЕЛЕГІЯ ПРО КЛЮЧІ ВІД КОХАННЯ 1 Зелений лист, крилатий ключ, і веретено і обруч, і знов сп’яняє, як сп’яняла, похмільна юності кабала. Палати знов і […]...
16. ЕЛЕГІЯ ПРО ПЕРСТЕНЬ МОЛОДОСТІ Розсунулись, мов карти стіни, угору стеля поплила, і вікна згасли в синій тіні, найближчі речі вкрила мла. Так ява стала […]...
17. ДРУЗІВ ЗДОБУТИ ВАЖКО якщо розмовляючи з низькорослим скажу про таких як він курдупель карлик цурпалок одразу наживу собі ворога але якщо коренастому блондинові […]...
18. ІНТУЇТИВНА ЕЛЕГІЯ Здригнуло вітром хмари. І затихло, і вгледіти незчувся, де й коли між твердю і землею забіліло, мов аркуші незаймані лягли. […]...
19. ЕЛЕГІЯ ПРО ЗМАРНОВАНІ ДНІ Не пролетіли, не пройшли вони, не загубились у мирській безодні ні ті, що за межею давнини, ні ці, що стали […]...
20. ТРАГІЧНА ЕЛЕГІЯ Кажу: нагніться, трави!.. І слухняно вони списи схиляють до землі… І люди ходять легко, наче птахи, щоб не топтати долі […]...
21. ЕЛЕГІЯ ПРО РАДІСТЬ Боюсь торкнутись: опечуся. І не торкнуся – опечусь. Нагнувшись, питиму – нап’юся. І як не питиму – нап’юсь. А вже […]...
22. ЕЛЕГІЯ-КАЗОЧКА І мудрий схід і пишний захід вели усяк свої човни. На кришталевій бані неба ловили зайчика вони… Як він змагався, […]...
23. ІЛЬКОВА ЕЛЕГІЯ А я його чекав, хоч знати, коли він прийде, ще не знав… Поміж садів біліли хати, грав коропами мутен став… […]...
24. ЕЛЕГІЯ ПРО ОДНУ НІЧ С. Т. Ніч яка – мов птаха чорне око! Сніг зійшов. Оголена земля темряву глибоку і високу в серце вихиля… […]...
25. СЕРПНЕВА ЕЛЕГІЯ (З Лівіу Даміана) Ніжне творіння, тебе я не завжди докликую, Наче ту пару з небачених чаш із віків, Вдень ти малою стаєш, і […]...
26. ЕЛЕГІЯ ТРОЯНСЬКОГО ВИНА Не клявся – не зрікаюся: люблю… Моя любове, все уже минуло, І надто пізно лізти у петлю І зазирати в […]...
27. ЕЛЕГІЯ, НАПИСАНА НА РОЗЛУКУ Коли зосталось небагато: устати й вийти, так і є – не відпуска поріг твій, хато, не підпуска вікно твоє… Оте, […]...
28. ЕЛЕГІЯ ПЕРЕД НОВИМ РОКОМ У лісі мертвому ялинки ростуть собі на чорнім тлі, немов не треба їм ні сонця, ні соків теплої землі… І […]...
29. 16. У ТАТРАХ Це було в словаків, там, де Татри сині На шляху від Нітри і до Глаговця. Хлібороби в селах, щирі і […]...
30. ЕЛЕГІЯ, НАПИСАНА ПІСЛЯ БУРІ Стомившись, буря чорні крила закинула за чагарі… Настрахані борсученята пооживали у норі… Старі дерева опустили крислаті крони до землі, молодняки […]...
31. ЕЛЕГІЯ ПРО ПЕРСТЕНЬ ПІСНІ Я маю дім, при домі сад, ліричні яблуні у ньому. Мов свіже молоко – роса, розваги мед мені палкому. Мов […]...
32. “Ах не смійтеся ви наді мною…” Ах не смійтеся ви наді мною, – Не для вас я Вкраїну люблю! Не для вас виливаю ці сльози з […]...
33. “Що є життя і що є смерть…” – Що є життя і що є смерть? – У Бога запитав поет. І загриміло в одповідь величне: – Ніщо […]...
34. “Розкажи, розкажи мені, поле…” Розкажи, розкажи мені, поле: Чого рідко ростуть колосочки? – Ой дощів мені б треба, дощів, а не поту, Бо той […]...
35. ЗАМІСТЬ ПРОЛОГУ Крові б, крові і сили відерцем Святогором понести до мас!.. Якби можна помножити серце, Я помножив би тисячу раз! І […]...
36. “Схилив я голову і йду поволі…” Схилив я голову і йду поволі Дрімучим лісом в самоті. Навколо осінь. Надо мною Кружляють квіти золоті. Безмірна тиша. Спів […]...
37. “Мені щось тоскно серце тисне…” Мені щось тоскно серце тисне Моєї мами колисанка Така стара і ніжна висне І буде виснуть до світанку І буде […]...
38. Елегія шістдесятих Літо пахло м’ячем, бузиною, порічкою, в надвечірніх кущах цілувалися пари, і коли стигле сонце сідало за річкою, пахли тихим дощем […]...
39. РАЙСЬКА ЕЛЕГІЯ Зажурилася Єва, і Адам заклопотаний ходить, і посивілі хмари висмикує Бог з бороди. Щось у цьому раю вже нічого не […]...
40. ЕЛЕГІЯ АТРАКЦІОНІСТІВ Із чорного стебла баска сівба важких басів, і флейти метушня баска на рині голосів. Різкий плижок, зухвалий скік, сухий, як […]...