Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







16. У ТАТРАХ

Це було в словаків, там, де Татри сині
На шляху від Нітри і до Глаговця.
Хлібороби в селах, щирі і гостинні,
Обнімали радо кожного бійця.

У вбранні, що дома виткане й пошите,
Де квіток та листя – ніби гай шумить.
І здавалось: душі їхні – як ті квіти,
Тільки б сонця більше – зацвітуть умить.

І високо прапор сяяв над юрбою,
Кулями пробитий у вогні атак.
І лунав дівочий спів: “Словєнсько моє…”
Про Москву співав нам звільнений словак.

Та хіба можливо в слові умістити
Все, що зборознило зморшками чоло?..
Простягали руки до солдатів діти,
Хлібороби звали до світлиць в село.

На бійця хлопчина гляне з-за одвірка,
Засиніє в нього небо оченят:
– Подаруйте, дядю, нам на пам’ять зірку,
Щоб і я хоробрий був, як ви, солдат…

І кашкет злинялий з радістю хлопчина
Прикраша зорею, аж тремтить рука.
І промовить мати, глянувши на сина:
– Ти до щастя, зоре, виведи синка…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 5,00 out of 5)


16. У ТАТРАХ - КАРПЕНКО МИКОЛА