ВЕРШИНА СВІТУ

Related posts:

1. “Мотлох світу, безмір світу, бубни світу…” Мотлох світу, безмір світу, бубни світу і бляшанки на колесах, і дроти. Потрапляєш в течію несамовиту калькуляцій, дурисвітства, марноти. Вчителі […]...
2. ЗОРЯ УКРАЇНИ На обрії Києва сходить вишнева зоря. Зринають у небо мостів розтуманені брови. Пробоєм Славути гримлять океани-моря, і дивиться Київ на […]...
3. ПРИВІТ ТОБІ, МОСКВА-СТОЛИЦЕ! Сіяє сонце над землею… Не сон мені, Тарасе, сниться, – Стою на сходах Мавзолею: – Привіт тобі, Москва-столице! Привіт тобі, […]...
4. “Стають повільніші бажання й рухи…” Б. Антоненку-Давидовичеві Стають повільніші бажання й рухи. Не має твердости рішучий крок. Через останній серця жолобок Тече медами насолода скрухи. […]...
5. ВЕРШИНА Здесь вам не равнина – здесь климат иной. Идут лавины одна за одной, И здесь за камнепадом ревет камнепад. И […]...
6. “Ромашко моя вечорова…” Ромашко моя вечорова, не хмарся, усе промине. Зажура твоя чорноброва гнітить і чарує мене. На серці і легко і важко […]...
7. “Експромт грози, її палке натхнення…” Експромт грози, її палке натхнення – це блискавка раптового рядка, що світлом ярим вибухає з мене, що з підсвідомості аж […]...
8. “повернення на схід – вершина цих казок…” повернення на схід – вершина цих казок їх серпантинний біг вповільнено а й досі на вимогу бика згортається бузок і […]...
9. “На хмарах горбатих громи роз’їжджають возами…” На хмарах горбатих громи роз’їжджають возами громи роз’їжджають у хмарах – вози гуркотять Від воза загубиться колесо – й гримає […]...
10. “Майне у небі опівнічний птах…” Майне у небі опівнічний птах, І срібна дрож пролине по житах, І тінь ковзне по місячній долині, І моторошно стане […]...
11. ЗОРІ В холодні ночі звужуються зорі, немов зіниці божевільного. Моторошно й пильно дивиться Всесвіт – Великий Маг, – піднявши над землею […]...
12. “Глухе падіння яблук, мовби крок…” Глухе падіння яблук, мовби крок Годин нічних, коли з німого глибу, Як сім’я всесвіту, струмки зірок Спадають на земну родючу […]...
13. “На культурах устього світу майові губки…” + На культурах устього світу майові губки Поросли. Осінь. По містах вже о четвертій – Електричні ліхтарі. А в селі […]...
14. “Вона була задумлива, як сад…” Вона була задумлива, як сад. Вона була темнава, ніби сад. Вона була схвильована, мов сад. Вона була, мов сад і […]...
15. “Коли відлунює твій кожен крок…” Коли відлунює твій кожен крок І щось таємне мариться деревам, Ти чув сріблистий передзвін зірок В морозну ніч у небі […]...
16. 26.IV.1989 Пітьма безпам’ятства, чума… Землею стане прах. Нас поховали недарма у чистих сорочках. І хто ми є, і хто є ми… […]...
17. СІЛЬСЬКА ПОЕМА На сірому крилі, на скіфській сірій ночі, Де все жага, і доля, і мана,- Лілова тінь весни, грози вишневі очі, […]...
18. ЗІРОЧКА Ой заблищала зірочка на небі Та й простяглася стрілкою по небу, Та й покотилась вона на долину, Та упала вона […]...
19. БАЗАР І не спокій душі, І не затишок серця – для мене. Хай що буде затим, Я ще місяць впряжу молодий. […]...
20. ВЕСНЯНКА Зіроньки у небі заблищали, Квіточки в садочку забіліли, Дівоньки у полі заспівали. Що на небі зірки, Що в садочку квітки, […]...
21. БИЧ СВІТУ не спромігся взяти тебе крем’янецька горда твердине? взяв тебе час горнуться пишні сади вілли і вулиці до стіп бувальщини всі […]...
22. ЦЕ ТИ, УКРАЇНО! Шумлять у полі Жита на волі, Гудуть комбайни в липневу даль… А в надвечір’я – Вогнів сузір’я, – То запоріжці […]...
23. КІНЕЦЬ СВІТУ Мов бура плахта, хмара круків сідає на дахах бриластих, і місяць, звівши сині руки, немов пророк, став місто клясти. За […]...
24. СЕРЦЕ СВІТУ Здається, серце не в мені живе, А десь назовні. Чи в зорі далекій. Я чую калатання світове І світової крові […]...
25. ПОЧАТОК СВІТУ Як промінь світла – прототип ножа – Кромішню темряву розкраяв, Тоді в безмежжі появилася межа, Посеред ночі день ясний замаяв, […]...
26. З ТОГО СВІТУ Варфоломієві Шевченкові Не хотіли панські діти Мою воленьку вволити, – Щоб мене там поховали, Де б одраду серце мало, Де […]...
27. ДОЛЯ СУФЛЕРА Карає доля сивого суфлера, на вічні муки він себе прирік: щодня талантами відчиняє двері, а сам не може стати на […]...
28. “За що мені щедроти цього світу…” За що мені щедроти цього світу: білющий сніг, і сонця парусець, і шовку шум, що вкутав верховіття, і різьблений на […]...
29. “Немовби й світу вже нема…” Немовби й світу вже нема – Ані Москви, ані Парижа. Є тільки хуртовина хижа Та ця серед снігів тюрма. Можливо, […]...
30. “Облетівши довкола світу…” Облетівши довкола світу, Зупиняйся, немов король. Досягаючи знань зеніту, На признання собі дозволь: Де б не жив ти і як […]...
31. “Жадоба світу, що дрімала в снах…” Жадоба світу, що дрімала в снах, Ненатлим смерчем вибухла з війною, І давні жалі тьмяною луною По срібляних померкли полинах. […]...
32. КОРОТКИЙ ВІРШ ПРО КІНЕЦЬ СВІТУ А завтра знову буде просто день. Звичайний день, під назвою “останній” У цьому світі, теж останнім, де й Ми, разом […]...
33. 5. Я йшла за тобою дорогами світу Я йшла за тобою дорогами світу, гребла океани, спиналася на вершини в червону колиску сонця, у човник місяця. Я перечитала […]...
34. 23. До тебе прибігаю стежками світу До тебе прибігаю стежками світу: припадаю до твоїх слідів, хилю горде чоло й купаю незрячі очі в потоці твоєї покори. […]...
35. “Коли пішли зі світу газди перші…” Коли пішли зі світу газди перші, ти був поблизу – допоміг дійти. А потім сів на їхній відумерші, та їхні […]...
36. 12. АДОВИМИ УЗАМИ СОДЕРЖИМІЇ КО СВІТУ ІДЯХУ Ми затиснулись у зморшки невіри, скаралися сумнівом на сьогодення і змили з очей краєвид позасвіту. О, покажи, як гострим прозрінням […]...
37. ШЛЯХ Лечу, немов дерева обіч шляху з автобуса, на ста чортах-вітрах, ковтаю смагу, потамую спрагу, з крила згублю на землю лету-страх… […]...
38. МІЙ ШЛЯХ На шлях я вийшла ранньою весною І тихий спів несмілий заспівала, А хто стрічався на шляху зо мною, Того я […]...
39. “Зелені руїни зозулі…” зелені руїни зозулі барвистою прірвою одяг сади забіліли рогами бджола виростає тарілкою сонця бджола розкрутила долину напружена спина тече бугай […]...
40. І СКАЗАВ БОГДАН І сказав Богдан на Раді в місті Переяславі: І султан, і хан, і шляхта – вороги напасливі. В українського народу […]...