Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ОСТРІВ РОЗЛУКИ

У всесвіті – тиша.
Ні звуку…
Лиш сонця самотнього клич.
Лечу я на острів Розлуки
в туманності Дивних Облич.

Ми в космосі – зорі зустрічні.
Не знаю, чи стрінемось ми…
Нам дивиться гостро у вічі
довічна розлука з пітьми.

Та поки тримають планету
орбіти закоханих рук, –
вертаймо з далекого лету.
Не треба,
не треба розлук!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,00 out of 5)

ОСТРІВ РОЗЛУКИ - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО