НЕДИТЯЧА ГРА

Я мав колись одну розвагу:
міну.
За іграшку вона мені була.
(Це потім я почув, що на дровітні
не встиг поліно чорне розрубати
ровесник мій,
вродливий хлопчик Женя –
з Івашківців, сусіднього села).

Збирали ми поліна за межею,
знаходили в торішнім бур’яні
і похапцем складали у багаття…
(Ще досі я оглушений луною
ще досі чорне полум’я жбурляють
мені в обличчя вибухи страшні).

Спішила моя звісточка до тата,
писав я закарлючками в листі:
“Живі ми і здорові. А осколок
перед весною витягнули з мене”.

“Який осколок?..”
Довго над фронтами,
обпалені тривогою солдата,
літали ще тиркутники прості…

Мене лиш випадково пощадила
та іграшка,
яка таїла смерть.
Живу, сивію…

Дивиться на мене
здивовано вродливий хлопчик Женя.
Його живим ім’ям назвав я сина.
Хай знає син:
хотів той хлопчик жити.
Хай знає син:
хотів погратись Женя,
та іграшки у нього не було…

(3 votes, average: 4,67 out of 5)

МАЙЖЕ КОЛИСКОВА Хлопчик: Мамо, сонце знов заснуло на сосні. Мати: Заснуло, сину, між гілками. Хлопчик: І гріє там хрущів? Мати: З жучками. […]...

БУРУЛЬКА Тоді стану бурулькою, І ти, хлопчик-пустун, Відламуватимеш мені пальці. Я не відчую болю, Бо відболіла душа ще тоді, Коли ти […]...

СИРОТИ На зарінок сонце гріє, Де ся хлопчик з щенєм грає; Ци мороз, ци вітер віє – Щенє, хлопчик не питає. […]...

ТРОЄ СХОТІНОК Я не хотів би ні царських палат, Ні вертоградів пишно-прохолодних, Аби у мене був з душею добрий лад, Щоб не […]...

КОЗАРЛЮЗІ ЛОБОДІ, посилаючи йому “Байду” На мене скрива, мов вовки з байрака, Дивились-позирали мудреці, Що в мене думка з ними не однака: Вони-бо знані на […]...

ДВА КОЛЬОРИ Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами, Сорочку мати вишила мені Червоними і чорними нитками. Два кольори […]...

Вірш, прочитаний на I з’їзді Руху І я почув, як дише в горлі осінь Тим вересневим сонцем самоти, Яке я тоскно відчуваю досі, Як, може, в […]...

“І хотів би підбігти ти…” І хотів би підбігти ти: Та чи ж можна в снігу такому? Так помалу мусиш іти, Мов ступінь твій по […]...

“Сад у листопаді є й немає…” Сад у листопаді є й немає, лиш скелет його на видноті. Лагідна душа його літає, де всі душі добрі і […]...

“Знову сонце зійшло…” Знову сонце зійшло, День прибув… Як мене не було, Де ж я був? Мабуть, жив у зорі – В напівсні; […]...

ДО НОЧІ О, як давно я не писав вночі, Вважаючи, що ранок – то мудріше. І ранку того стільки літ ждучи, Я […]...

“Гей, дуби мої – зелені хмарочоси…” Гей, дуби мої – зелені хмарочоси… А мені уже дорога на похил. Карі очі? Гойні брови? Чорні коси?.. Де ж […]...

БАЛАДА ПРО ВУЗЛИКИ Була колись у мене баба Корупчиха, Мені і досі її руки світять. Була баба Корупчиха темна, неграмотна, Мені і досі […]...

У ДВОРІ – Правда ж, мамо, мене у капусті знайшли? – Неправда, неправда! – Сусідська дівчинка – руки за спинку. – Тебе […]...

ЩО ХОТІВ СКАЗАТИ ДІД? Дід яблуню садив. А я забіг на хвильку попрощатись. – Бувай, козаче. Набирайся розуму. Побачимось, либонь, не скоро. То я […]...

“Є в осені невидима межа…” Є в осені невидима межа між пишною красою і старінням. Ось коник на стеблині заіржав і перескочив стежечку нерівну. Ще […]...

ПОКАРА Були і вдачі, і невдачі, І рідне – в затишку – село. Казки і витівки дитячі, Але дитинства – не […]...

Г. 3 Немає гірше, як в неволі Про волю згадувать. А я Про тебе, воленько моя, Оце нагадую. Ніколи Ти не здавалася […]...

“Я народився в переджнив’я…” Я народився в переджнив’я, я ріс під місяцем серпа. Циганка-ніч приворожила мене до житнього снопа. Ходити вчився я у полі, […]...

ТРАВНЮ ЛАСКАВИЙ Травню ласкавий! Я від світанку Край вуст цю флейту тримаю й ген На плай зорію, чи йде веснянка І чи […]...

“Коли мене на цій землі не стане…” Коли мене на цій землі не стане – не зміниться нічого в часолеті, лиш тільки ще одна болюча рана травою […]...

ГАРМОНІЯ Заздрив я сусіду-гармоністові за гармошку срібної краси. От, бувало, слухаю на відстані, як ридають солодко баси. А гармошка сяє перламутрами, […]...

ХВИЛЕВЕ Не втекти вже мені сьогодні від жіночої гістерії телефону: нас вже з’єднали навіки дві літери і довге число. Хто був […]...

НЕЗАБУДКИ Квіти ці, прості і непримітні, Світяться, як світлячки блакитні. Я люблю їх і просив би, мила, Як умру, щоб ти […]...

Я був на війні! В сорок першім Мені Не було навіть року, І все ж Я був на війні, У бою жорстокім. Я бачив, […]...

АПОСТОЛЬСЬКЕ ПОСЛАННЯ ТОГО, ХТО БУВ ПРИСУТНІЙ НЕЗРИМО І НІКОЛИ НЕ НАЗВАНИЙ Мій час не настав і вже не настане ніколи. Призначив Господь мені: бути апостолом – задовго до того, коли народився […]...

“Не тополю високую..” Не тополю високую Вітер нагинає, Дівчинонька одинока Долю зневажає: “Бодай тобі, доле, У морі втопитись, Що не даєш мені й […]...

Homo Цей світ біжить до прірви і не може Спинитися: не має він гальма. Є хлібний стіл, і полюбовне ложе, І […]...

БАТЬКІВСЬКИЙ НАКАЗ Мій сину, бачу вже межу. Вона вимоглива і грізна. Сьогодні слова не скажу, а завтра буде пізно. Життєві істини прості, […]...

“За що мені щедроти цього світу…” За що мені щедроти цього світу: білющий сніг, і сонця парусець, і шовку шум, що вкутав верховіття, і різьблений на […]...

БАТУРИН Пасуться кози на твоїх руїнах, Батурине, мій орле сивих сліз. Це з круч твоїх гетьманська Україна Пішла на чорториї під […]...

ПОДОРОЖНИК Стоїть при дорозі хлопчатко в сорочці рваній: – Я – подорожник, прикладайте мене до рани. Ідуть подорожні – ніхто з […]...

ДИТИНСТВО Де ви, дні матусиної ласки, Де ви, білі лебеді із казки? Як вас повернути, наздогнати, У яких світах вас одпитати? […]...

РОБОЧА ЕЛЕКТРИЧКА Розвію дим вагання – і в дорогу! Не хочу я розкішного купе, не хочу я комфорту дорогого, в якому серце […]...

СОН Вона живе і досі невже і я живу Я бачив її коси фіалки рву. Десь у рові зеленім і її […]...

ДО СТЕПУ Поведи мене, поведи мене До своїх колоскових осонь, За Паліївку та за Димине, Де гарячі шляхи, як вогонь. Розкажи мені, […]...

СТАРИЙ ІЗ САНТА-МОНІКИ Я тут живу, Я маю дім і сад. У мене внуки, Правнуки і діти. А я от – сам, Вже […]...

ЛІХТАРІ Десь далеко є край, де немає турбот, де, мов квіти, ростуть доброта і любов. Але шлях у цей рай крізь […]...

НА ОБРІЇ СЛЬОЗИ Згадалося… Казкового бінокля солдат подав замислено мені. І я за склом, від подиху намоклим, побачив шлях, неначе уві сні. Його […]...

БАГАЧ Хтось судиться за спадщину, хтось б’ється за межу, Хтось батьківську все не розділить хату… Чи я відстав – за часом […]...

Related posts: