ЄВРОПА

Зрадлива й вірна ти, ненависна й кохана,
Свята й обмацана руками королів,
Я знов до тебе йду шляхами Чінгісхана,
Сусід, що від жаги до тебе захмелів.

А може, я – твій син? Можливо, папська булла,
Климентом писана, то – метрика моя?
Та ні, я з тих віків, що ти про них не чула,
Тебе ще зроду не було, як народився Я.

Я боронив тебе від диких орд зі Сходу –
Не за платинею йду, а глянути спішу
На камені, що з них різьбила ти свободу,
І на красу твою, принадливу й чужу.