Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







БЕСІДИ З МАТІР’Ю

І. ЖОРНУВАННЯ

Жорнуємо. Дні, наче мливо на ситі,
Крім висівок, маєм муку на коржі…
– Навчи мене, мамо, як жити на світі,
Як жити на світі по правді, скажи.

– Навчать тебе люди і доброму, й злому,
І радості, сину, навчать, і плачу.
А я лиш співать, не боятися грому
І жорна прокляті крутити навчу.

Навчишся, дитино, і сіяти, й жати…
І все ж, хай які б не були вчителі,
Як виростеш, сину, не смій зобижати
Й найменшу істоту на нашій землі.

Щоб знов, поки й жити, де предків могили,
Щоб дітям і внукам приніс доброти,
А ще не забувся, як жорна крутили…
Стомилсь я, сину… Сильніше крути.

Отож і кручу… вже давненько без мами.
І є побратими, й стачає снаги.
Та як же то бути мені з гризунами,
Що ладні стлумити усе навкруги?

ІІ. КАМІНЬ НА ПОРОЗІ

Якось приїхав я додому з міста
Такий дорослий, що аж трохи сивий…
– Ти чула, мамо, чи мені здалося,
Так ніби зойкнув камінь на порозі,
Плесковатий, одвічний, червонястий?

– Та чула, чула… Міг би й закричати,
Бо хто на нього тільки не ступав –
Свої й чужі, і добрі і лихі.
Кого лиш тільки не впускала хата!
І родичів, які в базарний день
Заходили до нас, щоб побалакать,
Та бублика, було, й тобі вділяли…
А найчастіш горьованих жінок,
Що, залишившись вдовами з війни,
Приходили поплакати в гурті…

І різних виконавців, фінагентів
Та бриг дарів, що мінялись часто,
І досвітком, ще звечора хмільні,
Загадували на роботу в ланку
І так уже безбожно матюкались,
Що й камінь наш ще більше червонів…

І окупант на камені стояв,
Гірке гарманувало лихоліття
Та чистило об нього черевики,
А горенько трималося за клямку…
І вчителька на камені стояла
Та скаржилась, шиліхвісте, на тебе.
І ті старці, що в роки повоєнні
Не обминали нашого подвір’я,
Хоч дати їм і не було чого.
На камінь навхрест клали ми кочерги,
Щоб блискавка не влучила у хату,
Щоб грім нас обминув і не побив…

– Хіба ж, матусе, камінь має голос?
– Мабуть, що так, бо як би застогнав?
То надмогильні плити мовчазні,
Лежать собі під небом легкотою.
А цей, що при порозі, – інше діло.
Щоб ми були веселі та щасливі,
Всі наші болі камінь увібрав…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,33 out of 5)


БЕСІДИ З МАТІР’Ю - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР