Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ВІКІНГ

І
Розвивається долі, в яру, черемшина,
А на річці човни – вже готові.
Я складаю всю зброю і плащ біля тину
І привалюю двері дубові.

Що ж це завтра? Але-бо хіба я не знаю?
Знову вітер, і хвилі, і обрій!
О, як солодко бути слухняним до краю
Долі владній, рвучкій і недобрій!

ІІ
Налетіла срібна-срібна хвиля
І розбилась на моїм човні.
Враз пройшло моє тяжке похмілля,
І таке все враз – ясне мені:

Сім човнів розбито без розваги!
Сотні тут не вернуться назад!
Там на скелі ждуть синів варяги
І гримлять, як дикий водоспад.

Во ім’я непомщених в чужині
Заточуся під мечами я.
І блиснуть презирством сині-сині
Очі тої, що була моя.

ІЗ ЦИКЛУ “ЗАЛІЗО” (1932)

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)

ВІКІНГ - ОЛЬЖИЧ ОЛЕГ