Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ШЯКУНТАЛА

Все нижче сонце потойбіч дороги,
А тут, в тиші ростуть платани скраю,
Смагляві і сухі дівочі ноги
Дрібні сліди у пилі залишають.

Гарбу двоколу тягнуть до оселі
Бики слухняні, і минають люди,
А у лісах пустельники веселі
Ще досі відають блаженства й чуда.

В твоїх очах вся мудрість незглибима.
Ходім, нехай я спробую, закутий,
Своїми недовірами-очима
Її до дна пізнати і збагнути.

26.1.1941

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

ШЯКУНТАЛА - ОЛЬЖИЧ ОЛЕГ