Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ОЛЬБІЄЦЬ

Годi! I лiру кидаю на барсову шкуру.
Серце ледаче давно – як фiял без вина.
Пiнявий трунок щасливо допито до дна,
Личить же усмiхом стрiнути правду понуру.

В мене над ложем мiй меч в пiхвi, золотом битий.
Зойкнуло лезо й лягло на брунатiсть колiн.
Лезо – cвiчодо, i в ньому мiй вихiд один –
Завтрашнiй похiд, зеленi просторi i скити.

Завтра ступатимеш полем. А стрiли, як злива.
Десь кочовник невiдомий мою наклада.
В день такий смерть – як цiлюща холодна вода.
В день золотий i тяжкий, як аттiйська олива.

ІЗ ЦИКЛУ “ЗАЛІЗО” (1932)

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

ОЛЬБІЄЦЬ - ОЛЬЖИЧ ОЛЕГ