ГОРОДОК 1932
(уривок)
За нами розгубленість мертва,
Де страх і покора – закон.
Там втрат не буває, де жертва –
Здобутий в огні бастіон!
Ім’ям невблаганним свободи
Здолали ми й кинули ниць
Понурі карпатські приходи,
Асфальти далеких столиць.
А тут на міста й хутори ми
Залізну накинули сіть.
Тут скрізь наше військо незриме
У хижих залогах стоїть.
Потрібно всіх у роботі,
А серце б’є, як обух.
Прокляття моїй плоті,
Що слабша за мій дух!
Їх душі – горіння і криця –
У нашому завжди гурті,
Братів, що в далеких в’язницях
І тих, що упали братів.
Майно революції – цінний
Живий боєвик повсякчас.
Сьогодні найбільшого чину
Вона зажадає від нас.
Товаришу, любий мій брате,
Хіба упокорить нас це?
Хто вмів справедливо карати,
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _*
Для тих, що нікчемні і кволі,
Заквилять про зламаний цвіт, –
Неугнутість нашої волі
І нашої віри граніт.
Ніколи нікому не стерти,
Що сріблом ясної сурми:
Шкодуємо тільки, що вмерти
Удруге не зможемо ми!
Дорога пряма і одверта,
І твердо іде легіон.
Там втрат не буває, де жертва –
Здобутий в огні бастіон!
Хто має уші – хай слуха!
Хто має серце – люби!
Встає цитаделя духа –
Десятки літ боротьби.
“Вежі”, 1940 р.
* У джерелі цей рядок просто відсутній.
(3 votes, average: 3,67 out of 5)