Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ВОГНИКИ

Мене далекі ваблять вогники
В нічнім просторі степовім,
І виникають мрійні здогади
В палкім уявленні моїм.
Мигають вогники загадкою.
Хто світить їх?
Чабан? Турист?
Чискарбів шукачі – геологи?
Чи запізнілий тракторист?
Чи зорі над новобудовами
Розквітли сяєвом у млі?
О скільки, скільки всюди вогників
Горить по всій моїй землі!
Мигають вогники привабливо
І загадково водночас…
Піду у степ,
Піду на вогники,
Що ваблять нас,
Що кличуть нас!..
Люблю я обрії незвідані,
Іще не сходжені стежки…
Як гарно це, що сяють вогники –
Людської мрії світлячки!

Сиваш, 1959

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

ВОГНИКИ - НЕХОДА ІВАН ІВАНОВИЧ