У ШОТЛДАНДСЬКІЙ ДАЛЬНІЙ СТОРОНІ
Гори, перелісся, пасовища,
В Клайді – неба сірого кошма,
Замки, мов примари…
З вікон свище
Чорний біль – історія сама…
Скільки тут лилося сліз народу,
Скільки рицарів упало тут
За твою, Шотландіє, свободу!..
У тюрмі вона.
В тенетах пут.
Ходить чорний в Тауері ворон, –
Символ: вічно Англії цвісти!..
Але дух шотландців непокорен!
Пісня Бернса, цей танок і ти,
Друже мій, усміхнений шахтарю, –
Не схилились в тузі, –
Вері гуд!
…Гра сурган…
Танцюй!
Я теж ушкварю!
Земле Бернса, буде воля й тут!
Українці в колі і шотландці…
Бетсі, не забудеться мені,
Як з тобою я кружляв у танці
У шотландській дальній стороні!
Як співали з нами урочисто
“Заповіт” смагляві шахтарі,
Як співали Бернса – ми, туристи
З вільної країни на Дніпрі!
З Києва до Глазго далеченько,
Та стрічатись – є у цьому сенс!..
Я дарую друзям бюст Шевченка.
– Це, кажу я, – український Бернс! –
Скотланд, Скотланд, чарівна, як диво,
Героїчна – б’ю тобі чолом!
Ми п’ємо в шахтарськім клубі пиво,
І сміється Бетсі за столом!
Іскрометний сміх, сургана звуки;
Залишивши кухлі на столі,
Ми співаєм, взявшися за руки:
– Мир і дружба!
Мир на всій землі! –
Знаю – буде так! Обов’язково!
Сад людської дружби не зачах…
Наша слава – Кобзареве слово –
Ходить в гості по усіх світах!
Глазго, 1959
(1 votes, average: 5,00 out of 5)