В АЛЬПАХ
На схилах Альп я бачив горобину,
На перевалі рвав п’янкий чебрець.
І пригадав далеку Україну…
До неї все частіш думками лину,
Ждучи – коли вже мандрам цим кінець?!
Признаюся: люблю я мандрувати!
Живе життя вивчається не з книг –
Землею йди в світанки сивуваті,
Над Волгою, Дніпром а чи в Карпати…
Всю землю б обійшов, коли б я зміг!
Жива земля – це не картонний глобус
В затишші кабінету на столі,
Що від задухи зсохся, покоробивсь,
Як той “учений”, що над ним он згорбивсь,
Вивчаючи по нім… життя землі!
Що він побачить там? Волошку в полі?
В широкий з кабінету вийди світ:
Зустрінь людей
І з’їж із ним солі,
Узнай, які вони, оті мозолі,
По чім пуд лиха
І як пахне піт!
Узнай і шахтаря, і хлібороба…
Люблю, признаюсь, мандрувати я!
Та напада в чужім краю хвороба,
Це – ностальгія… А простіше щоби –
За рідним краєм туга – їй ім’я.
Хоч як цікаво в цих краях далеких,
А тягне вже додому, в рідний край…
Чи не тому вертаютьсвя й лелеки
Десь навесні з країн страшної спеки –
До клунь,
До верб,
У придніпровий гай!..
На схилах Альп я бачив горобину,
На перевалі рвав п’янкий чебрець,
І пригадав далеку Україну…
До неї все частіш думками лину –
Скоріш, скоріше б мандрам цим кінець!
Альпи, 1956
(1 votes, average: 5,00 out of 5)