ДЕВОНШИРСЬКА ДІВЧИНА - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)

Куди ти йдеш, девонширське дівча?
І чим твій наповнено кошик?
Чи можна, кохана – як свіжа сметана, –
Надпити вершків хороших?

Я квіти люблю, і люблю дівчат,
А їхні вершки – кохаю!
О, як за дверима, чужими незримий,
Ловив би цілунки без краю!

Мене зневажати? За що? Люблю
Долини твої й корови.
О, як на леваді з тобою в розраді
Я слухав би серць розмови!

Я б кошик поставив у тінь під вербу,
Шепнув би тобі щось на вушко.
І там на стокротках в обіймах коротких
Знайшли б ми зелену подушку!

1818

ДЕВОНШИРСЬКА ДІВЧИНА