“У Карлових Варах, в міжгір’ї крутому…”
У Карлових Варах, в міжгір’ї крутому,
Де можна рукою дістати до грому,
Де б’ють з-під землі життєдайні джерела, –
Там пісня дзвенить українська весела!
У Карлових Варах, де вілли під тучі,
Співають дівчата про київські кручі, –
Доярки, свинарки, колгоспниці прості
Приїхали в Чехословаччину в гості!
Доярки, свинарки, жінки-агрономи –
З Тетієва-міста, яке невідоме
Не тільки у Чехії, кажучи строго,
Не кожен і в Києві знає про нього!
Сільські комбайнери, сільські трактористи
У Карлових Варах – радянські туристи!
Були вже у Празі,
У Пільзені, в Кладно,
Вивчали сільське господарство докладно…
А нині – неділя. Дівчата в обновці
П’ють воду з джерел.
Піднялись на лановці
На гору високу… В снігу всі дерева…
Погруддя Петра. І альтанка царева.
Він тут лікувавсь, цар всії Росії,
В Карлсбаді, курорті для буржуазії.
Тепер приїжджають у Карлові Вари –
Доярки, свинарки, ткачі, сталевари!
Розкрили роти іноземні туристи,
Наводять фотоапарати іскристі
Панове з Парижа, Америки, Бонну:
– Ви звідки?
– З Тетіївського ми району! –
Співають дівчата дзвінку “Верховину”…
– Ол райт!
– Зеер гут!
– Віва! – чуть без упину…
І пісня лунає – широка, безкрая…
Хай лунає світ –
Україна співає!
Карлові Води, 1961-1962
(1 votes, average: 5,00 out of 5)