СЬОГОДНІ У МЕНЕ СВЯТО
Ніні Разінковій
Сьогодні у мене свято –
Лист я одержав твій!
І знову горить багаття
Любові моєї, надій.
Одержать листа із дому –
Як радісно це на війні!
Від повара до воєнкома –
Всі заздрять сьогодні мені.
Ця заздрість – на радість схожа,
Ця заздрість – з сердець вироста.
Неначе не я, а кожен
Одержав цього листа.
Узнати, що всі здорові,
Узнати, що ти жива…
Зорі мої вечорові,
Думо моя степова!
Усі ми далеко від дому,
Скучаєм по вас – не секрет…
Дивлюся на твій знайомий,
На рідний такий портрет.
І друзі мене обступили,
І радість ділили мою…
Далеко десь зорі світили…
І кожен згадав про сім’ю.
Один лиш не мовив ні слова.
Печаль йому вкрила чоло.
Для нього, Кирила Квачова,
Ще й досі листів не було.
Та, мабуть, уже й не буде,
Бо ворог у їхнім селі,
Хати залишили люди,
Тікали з своєї землі…
І от – він воює. Де жінка,
Де діти? Нічого не зна.
В руках трилінійна гвинтівка,
Граната при боці – війна!
Він перший виходить в атаку,
Він завжди виходить вперед.
І дивно: ні куля ніяка,
Ні міна його не бере!
Земля його держить для помсти…
Він пройде крізь всі бої,
Він трупами вражими вмостить
Путі до своєї сім’ї!
Ну от і кінець. Будь здорова,
Хотів написать про любов,
А вийшло, як бач, про Квачова,
От зараз він знов підійшов –
Привіт посилає для тебе,
Бо більше – немає кому.
А хочеться, хоч кому-небудь…
Пиши ж.
І мені,
І йому.
(3 votes, average: 2,67 out of 5)