Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ШТОРМ

“ШТОРМ”

Хвиля в морі гуляє висока,
Море в берег розгнівано б’є.
Сонце хитро прижмурило око:
Шторм – це діло, мовляв, не моє!

Море біситься, рветься на скелі,
Розбиває причали, човни…
Стогнуть-квилять чайки невеселі,
Гніву моря бояться й вони!

З дна морського піднявся, з безодні
Хвиль володар – старий Чорномор:
– Погуляємо, хлопці, сьогодні,
Поженем баранці на Босфор!

І ще дужче розгойдує хвилі,
По-козацьки підкручує вус…
Він мастак, Чорномор, в цьому ділі:
Зарегоче – по морю йде струс!

Зарегоче – здригаються гори…
Ясне сонечко, братіку мій,
Ну ж, нарешті, вгамуй Чорномора,
Щедрим усміхом землю зогрій!..

Золотий підняло сонце посох –
Стихло море. Скоривсь Чорномор…
Скільки сітей рибацьких, ніг босих!..
Загудів на баркасі мотор.

Я у море з рибалками їду,
Повну риби набрали корму…
Буду в Києві їсти ставриду –
Пригадаю цей шторм у Криму!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,67 out of 5)

ШТОРМ - НЕХОДА ІВАН ІВАНОВИЧ