ПРАПОРЕЦЬ ВІТЧИЗНИ
Червоний на машині прапорець,
Мов полум’я, горить під вітру клекіт.
О, скільки зогріває він сердець!..
Автобус наш – рухливий острівець
Країни Леніна у Франції далекій.
Летить автобус наш вітрам навстріч,
Дивуючи землі живої глобус,
Людей, які шарахались з узбіч,
Не криючи розгублених облич, –
Відкіль, мовляв, радянський тут автобус?!
Здивовання, оторопіння – все
В очах, в обличчях (мчали ж, як в галопі!).
А потім застигає на шосе
І вслід машині свій привіт несе –
Привіт революційний у Європі.
Піднятий враз на рівень пліч кулак…
Школяр-хлопчак впустив із рук портфелик
І так з розкритим ротом і закляк…
Ракета б з марсіянами не так
Задивувала цих дітей веселих,
Як наш автобус з прапорцем Москви!
Селяни в полі, і роботі, й діти –
Всі раді нам!.. О дружбо, вік живи!
І горді за свою Вітчизну ви,
Яку так люблять люди всього світу.
А там, де ми ставали на спочив,
Збирались юрми! Й здивування знову…
Цей потиск рук… Без перекладачів
Ми розуміємо сердець порив –
Німу, багатозначну цю розмову!
І знову мчить автобус в дальній шлях,
Тріпоче прапорець, як блискавиця…
В Греноблі – остовпіння теж в очах.
Вершини Альп у снігових шапках
Зійшлись на прапорець наш подивиться!
Червоний на машині прапорець,
Мов полум’я, горить від вітру клекіт…
Автобус – миру,
Дружби посланець!
Автобус наш – рухливий острівець
Країни Леніна у Франції далекій!
Гренобль, 1956
(2 votes, average: 4,00 out of 5)