Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ДАР ВІТЧИЗНИ

Можна втратити все, але мати Вітчизну.
Повернуся я знов у родинне тепло.
Розбуджу я росу. Двері мати відчинить –
і запахне бузком… Знов усе, як було.

Не потрібні звання, не потрібні посади,
буду весь у трудах, як робоча бджола,
буду падати з ніг і поволі згасати –
тільки б мати була та Вітчизна жила.

Я – з цієї землі, із зеленого дива,
я з Вітчизни зростав, із роси та води.
Маю поле і сад, маю слово правдиве.
Звідсіля я злітав і вертаю сюди.

Знов усе, як було. Усміхається хата.
Добрий вечір тобі, мамо, пісне моя!
Ми на рідній землі. Треба нам небагато,
все багатство у нас – честь і добре ім’я.

Є любов до землі. Ні грошима, ні чином
не замінить ніхто це святе почуття.
Можна мати усе, та не мати Вітчизни.
Без Вітчизни мені не потрібне життя.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)

ДАР ВІТЧИЗНИ - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО