ЦАРЬОВ КУРГАН
Над Волгою, на рівнім лівім березі,
Напроти величавих Жигулів,
Стоїть курган. Я був на ньому в березні,
Я літом був на ньому…
Сто віків
Стоїть він – в хугу, в спеку, у туман,
В народі прозваний – Царьов курган.
Як виник він, курган цей, тут, на березі?
Чом він – Царьов?..
Вуркоче річка Сок…
Я розповім про все про це по черзі…
Ламають камінь тут, беруть пісок,
Тритонка добрий камінь повезла
До Куйбишевського гідровузла.
Мов ті орли, що піднялись аж ген де,
Кружляють над курганом цим легенди.
Колись давно, – легенда повіла мені, –
Тут бився з ворогами скіфський цар.
Все поле вкрила рать, списи поламані.
І ніч прийшла з бровами чорних хмар…
Цар перевірить захотів, бо ж пря, –
Чи ще багато війська у царя?
Як це зробить? Став думати-гадати він –
Зібрать рать, порахувать щити?..
І повелів він: кожному солдатові
Землі набрати шапку й принести,
Й на купу сипать землю ту звелів…
Так зріс курган напроти Жигулів!
Так зріс курган, насипаний солдатами.
І цар сказав: – Велика рать – ого! –
Він зброї не складе, він воюватиме!
І в бій пішов на ворога свого,
І в битві біля волзьких берегів
Розбив він чужоземних ворогів…
Мов ті орли, що піднялись аж ген де,
Витають над курганом цим легенди.
Віки промчались, наче дивні віхоли,
Сліди від них – піски та ковилі!
……………………………………………
І от сюди геологи приїхали,
Взяли з кургана пробу – глиб землі,
Курган цей, виявилось, – камінь бут,
Якого так шукає Гідробуд!
Царьов курган! З твоїх дрімучих нетрів
Народ радянський владно попросив
Дванадцять дать мільйонів кубометрів
Каміння буту – твій увесь масив!
Кінчається легенда та, яка мені,
Як молодість, як пісня, дорога.
Хай буде порт на бутовому камені,
Порт – Жигулівське море! Хай ляга
Цей камінь бут у полотно доріг,
В наш день, який легенду цю зберіг!
Нехай цей камінь бут стає фундаментом
Електростанцій, трас, нових домів,
Нових легенд, оздоблених орнаментом
Людської праці!..
Грім десь загримів, –
Не грім – у Жигулях підривники
Зривали скелі, мов старі віки!
У Жигулівськ, у Комсомольськ-над-Волгою
Із Куйбишева в неозору даль
Ми їдемо шосейною дорогою, –
Яка прекрасна автомагістраль!
З старої у нову легенду мчить
“Побєда” наша.
В сонце!
У блакить!
У Жигулівськ, у Комсомольськ-над-Волгою
Бульдозеристи, зодчі, ковалі
Нову легенду творять – гідростанцію,
Нову легенду – сонце на землі!
Хай сяє сонце, ніч розбивши вщент!
Нехай живе народ – творець легенд!
Куйбишев, 1953
(3 votes, average: 4,00 out of 5)