“Ви – сумнів, він мусив…”

Related posts:

1. Сумнів нас не береться сумнів нас не береться беруться ступні святині їх слід вигравав мов битву так глиняні двійняки де криком диких гусей співає […]...
2. “Мілка надія і глибокий сумнів…” Мілка надія і глибокий сумнів… Хто зріже лавра: Сатана чи Бог? Я – другий Гамлет, що з думок збезумнів І […]...
3. 3. СУМНІВ Такої ночі перейду місток, ступлю на сніг і подолаю схил. Всього мене – до мозку і кісток пройме мороз, опівночі […]...
4. “Смолу зі смереки…” Смолу зі смереки – сльозу материнську – Візьму талісманом в дороги далекі. Ненько гуцульська, не плач, не журися, Чекайте на […]...
5. ЗОЗУЛЯ Злий, сердитий з полювання повернувся зять. Теща зразу ж причепилась і давай пилять: – Де ти ходиш, де ти бродиш, […]...
6. “Цей листопад… Шалений листопад…” Цей листопад… Шалений листопад, Що сухозолотом в очі завірюшить, А легіт листя лоскітно ворушить, І пурха листя зграйками пташат. Пригадуєш?.. […]...
7. СУМНІВИ “Хто не сумнівається… той залишається у сліпоті”. Народна мудрість Всечасні сумніви (тугі, м’язисті) Скували ребра міццю ланцюгів. Без праведного гніву […]...
8. “Наган… око… наган…” Наган… око… наган… – На! – громом орган. Нагла гулява в яру, калган… – А! – дурманами зрізала зір зима […]...
9. ТУМАН І тут, і там вітрила волохаті, – Суцільний дим од моря до небес, і тільки іноді прорвуться з плес далеких […]...
10. ВТЕЧА Коли куштують лиси виноград І вже забита біла антилопа, Спиню мисливство і втечу назад В мою самотню хижу мізантропа. Та […]...
11. ЧТО ТЕБЕ ПОЖЕЛАТЬ? Что тебе пожелать? Могу сердце отдать Вирш тебе подарю я на память! Пусть твоей жизни стать Хранит ангелов рать, Пусть […]...
12. СТЕПОВА ЕЛЛАДА 1. Повіє вітер з Понту. Скитський степ Прокинеться, зітхне, і буйна тирса Зеленим морем знов на нім зросте, І побіжать […]...
13. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК Твердішають в пальцях суглоби повільно, хоч тоншають жили в зап’ясті щодня, та я відчуваю: у нас є щось спільне з […]...
14. ТИ КРУГ ШИЇ РУЧКУ В’ЄШ Ти круг шиї ручку в’єш, Круг серденька – зраду, Знаю, знаю, що ведеш Мене на загладу. Я цілую жар губок, […]...
15. НАД СИНІМ ОКЕАНОМ Над синім океаном зустрінемося рано, як вийде сонце на обрій. Послухаєм, як море із берегом говорить, чи день віщує нам […]...
16. “У пору найчарівнішої гласності…” У пору найчарівнішої гласності І ще дикіш – безгласіє душі… Ті ж душожери в непохитній владності, При брамах ті ж […]...
17. “Лежать скелети без голів…” Д. Чубові Лежать скелети без голів, Німують, білені вітрами. Чий вік дочасно відлетів, Не ставши гробом під хрестами? Чиє життя […]...
18. МЕДЕЯ зелені очі онуки сонця – павуки золоте руно і поцілунок – сигнет жаги це шквал від моря? рахманний легіт? провини […]...
19. ЖАЛІБНИЙ ЗЯТЬ Ой умерла теща. Прибіг її зять Та й сів недалечко, та й давай ридать: – Ой ти ж моя тещо, […]...
20. ЩУЧЕ Озер осінніх сонні небеса, І щучі дні, наструнені на спінінг, І помідорів на росі наспілих Краса притомлена, примружена краса. Удар! […]...
21. ПІХОТИНЕЦЬ Душа відділилась від тіла Ще там, на майдані міськім. Врочиста така, білокрила, Літає і в’ється над ним. А тіло, струнке […]...
22. “Може, справді аж дві душі…” Може, справді аж дві душі Пробуває в грудях у мене. Одна – в золотій іржі, А друга – руно зелене. […]...
23. ВІТЕР Вітер обскрібує спини гір. Вітер забиває віддих. Вітер нас, зблідлих, Оскелює – хижий звір. Вітер осклянив будинки. Вітер серце проймив. […]...
24. “Ріки знов увійшли в береги…” Ріки знов увійшли в береги, І у надрах борня заніміла. Молоді, повнокровні боги Ухопились земного кормила. Кожна справа – ясна […]...
25. Так вітражі кохаються – колись так вітражі кохаються – колись вуста закрию виторгую очі і теплий погляд снігу на обочі як мізансцена викотиться вниз так […]...
26. ПІСНЯ ЗАРІЗАНОГО КАПІТАНА Відвага пригод нас у море жене, відвага пригод нас турбує, пече вогнем… Крізь ніч і туман іде наш флагман, крізь […]...
27. “А смертне знов нагадує про смерть…” А смертне знов нагадує про смерть, А час, мов сумнів, скапує свічею. Мій “его” весь скоцюрбився і змерз, І виглядає […]...
28. ЗВИЧАЙ Суворий, віками освячений звичай: Найближчий з родини, тамуючи відчай І сльози утерши на скорбнім обличчі, “Простіть йому, люди” повторює тричі. […]...
29. НАБЛИЖЕННЯ Воли співають на рудих машинах… А камінь сумніву – щоразу котить інший (хоча ім’я у всіх одне: Сізіф), і в […]...
30. “Так, ми пролог. У вас і королі…” Так, ми пролог. У вас і королі, І шибениці, і церкви, й картини, А ми – лиш проба першої людини, […]...
31. “Дзвенять хрущі, цвітуть черешні…” Дзвенять хрущі, цвітуть черешні. Дівчата водять журавля. А вечір ловить на гнуздечку Золотогнивого коня. Стою у присмерку діброви, І думи […]...
32. БОСИЙ СТУДЕНТ Цілий рік студент провчився майже без просвітку Та й приїхав відпочити до батьків улітку. Вклала мати сина спати з дальної […]...
33. ТРИ ФРАГМЕНТИ “СЛОВА” 1. Криво летять ратищ іглиці. З хмари латать віщиві-птиці. Чорною гиччю дими ріжуть обрій. Хижо кигичуть птиці недобрі. 2. З […]...
34. “Ще, слава Богу, є такі…” Ще, слава Богу, є такі Дівчата, що тебе не схочуть. Удар незримої руки Щохвилі може нас заскочить. Нехай заказана війна, […]...
35. На небе зарево На небе зарево. Глухая ночь мертва. Толпится вкруг меня лесных дерев громада, Но явственно доносится молва Далекого, неведомого града. Ты […]...
36. “Когда удар с ударами встречается…” Когда удар с ударами встречается И надо мною роковой, Неутомимый маятник качается И хочет быть моей судьбой, Торопится, и грубо […]...
37. “У неділеньку у святую…” У неділеньку у святую У досвітнюю годину У славному-преславному Місті в Чигирині Задзвонили в усі дзвони, З гармати стріляли, Превелебную […]...
38. 12. СТРАТОСФЕРА Є світ над нами високо такий: без бур, без туч, без хуг, без гроз, без граду, що в літній день […]...
39. “Великі поети не вміють писати віршів…” Великі поети не вміють писати віршів. Клював їх орел в печінку і сумнів сни випасав. Графоманові краще. Графоман вирішив написати […]...
40. “Великі поети не вміють писати віршів…” Великі поети не вміють писати віршів. Клював їх орел в печінку і сумнів сни випасав. Графоманові краще. Графоман вирішив написати […]...