Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові





ЖОРНА

Камінь

і

камінь.

Перший і другий круглий.

Тільки перший

ледачий –

То камінь лежачий.

А другий камінь, –

як його важко крутить

руками.

Із мукою мука –

сутінково-чорна.

Хата, як від грому,

збуджено гула.

Кап і кап зернина

У камінне горло.

Кап і кап на камінь

з мокрого чола.

Наче перед Богом,

мама на колінах.

За пекучу ручку –

смик, смик.

Ллється гулко регіт

із грудей камінних

І мука дражливо

висува язик.

Ми ще патефоном називали

жорна.

Та яка та пісня

з каменя-душі?

Я під отой гуркіт,

Кам’яний, мажорний,

Заучав про Сталіна

З читанки вірші.

Простягаєш руку мамі

на підмогу –

А рукав об камінь човг, човг.

– Сину, – мама

просить, –

Вийди на дорогу,

До сільради чути…

Щоб ніхто не йшов…

Вже пройшли, промчали роки

за роками.

Я на тій дорозі.

Десь гуркоче трактор

в сивій далині.

І здалось, причулось:

то гуркоче камінь,

Дріботливо скаче

по сухім зерні.

Де ж той нині камінь –

Синій, твердотілий?

Може, хтось давно його

у сушу поклав.

Жорна відкрутились,

Вдаль відгуркотіли

Колесом історії села.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)

ЖОРНА - ОНКОВИЧ ДМИТРО