ТЕПЛО

На чисті дзеркала, на сонячні площини
я видихав життя: тремтить крапчаста ртуть,
і приском мерехтять червоні крапелини –
твої долоні їх ніколи не зітруть.
Бо витнув на роду похмурий карбівничий
цю рану – і ввіклав у неї три персти…
Щоб пережити біль, і не зігнуть обличчя,
і в тріщинах дзеркал не бачить чорноти,
я видихав життя по краплі, похвилинно
і пучками зминав стеблини, мов гноти.
І запеклася кров у жилах в горошини –
не видихнуть мені всю на дзеркальний лід;
горять, горять вогнем дві сонячні площини,
відбивши – глиб у глиб – супротилежний світ.
Та що це? Гострий сніг перетина зіниці,
і не склеплю повік – палають дзеркала,
і сухожилля рве тупий осколок криці,
який я у війну ввібрав замість тепла.

(3 votes, average: 1,67 out of 5)

“СОНЯЧНІ КЛАРНЕТИ” (1917-18)”Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух…” Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, – Лиш Сонячні Кларнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім – всі планети. […]...

“Світ мені усміхається тепло….” Світ мені усміхається тепло, і розлуки немає-таки. І несуть мене прудко до тебе кораблі, поїзди, літаки. Я шукав острови невідомі, […]...

“День на редкость – тепло и не тает…” День на редкость – тепло и не тает,- Видно, есть у природы ресурс,- Ну… и, как это часто бывает, Я […]...

“Ти гостро крикнула. І все. І стихло…” Ти гостро крикнула. І все. І стихло. І лиш червоний вечір за плечима У чорно-димних кісниках нічних Напіврозпущених – скуйовджених […]...

КВІТАМ ПОТРІБНЕ СОНЦЕ На Волинській гірці, В Києві, над Дніпром, Граються мирно діти, Бризкає сміх сріблом… Сонячні зайчики в кленах, В півниках, що […]...

Зiрвись в кохання! Свiт не зникне Зiрвись в кохання! Свiт не зникне. Хай пiде кругом голова! Як жити, жити i не крикнуть? Не видихнуть: “Душа жива!”...

“В степу цвітуть маки червоні…” В степу цвітуть маки червоні, Маки червоні польові. Мов жар, горять на степу лоні Їх короговки вогневі. Дажбога люблені вибранці, […]...

“Квадрат супокою…” Квадрат супокою і тиші квадрат, І втиснутий сон у місячні стіни, А тиша надворі стоїть на колінах І зорі, мов […]...

ДОСВІТНІ ВОГНІ Ніч темна людей всіх потомлених скрила Під чорні, широкії крила Погасли вечірні огні. Усі спочивають у сні. Всіх владарка ніч […]...

“Губи в губи… тепло і вишнево…” Губи в губи… тепло і вишнево… Он пройшов задумано Дантон… А вгорі бджолою Магадеви монотонно гуде камерон… Зорі вранішні, веснянії, […]...

“Твої груди, наче свічі…” Твої груди, наче свічі, Палахтять. Дві долоні чоловічі Вже горять. То горять мої долоні, І на грудях, і на лоні […]...

“Сім літер, що палають в слові “Україна” Сім літер, що палають в слові “Україна”, Сім літер, що вогнем лягли на Монпарнас, І сім зрадливих куль на вулиці […]...

ТИ І рот мені судомою звело, повітря затверділо, наче скло, не видихнуть, ні слова проректи, заламувався погляд на кути. Оплавлений смолою, […]...

СНІГ Пухкий сніжок, мов клаптиками вати, На мокру землю стелиться до ніг, А день такий, що тільки сумувати, В німій журбі […]...

“Горять священні орифлями…” Горять священні орифлями революційної весни. Ми ждем і вірим коло брами. Горять священні орифлями, і сонце в грудях і над […]...

“Відлуння дзеркала” відлуння дзеркала нічого не знає про дзеркало нічого не знає про себе але воно про літо знає і про нього […]...

“Ой, що то за дим, від якої пожежі…” Ой, що то за дим, від якої пожежі За вітром валує на київський вежі? То половці скачуть у люті сліпій, […]...

ВИСТУП У ПОЛІ Слухають поезію колгоспниці, Молоді й немолоді жінки. Полишивши норми й буряки, Слухають поезію колгоспниці. Очі в них довірою горять, На […]...

“Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила…” Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила. Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей. А тепер я в тебе […]...

“Це повітря – вино з льоднику…” Це повітря – вино з льоднику, Що було закорковане роки. Так дзвенять у морозному кроки, Мов по мідному йдеш хіднику. […]...

СУПЕРЕЧКА Кажеш ти, що марно я згораю, що життя повз мене проліта, що примарна, як видіння раю, ця моя затята суєта. […]...

“На кого залишили ви мене…” Пам’яті Івана Пономаренка і Миколи Кучеренка На кого залишили ви мене, Мої найкращі друзі-побратими? Невже набридло вам життя земне, Що […]...

ЧЕРВОНІ ЧЕРЕПИЦІ Червоні черепиці, оранжеві коти. А я біжу по східцях, од сонця золотих. Я трішечки дитина. А трішечки вже й ні. […]...

“Кохана чайок годувала…” Кохана чайок годувала, Гриміло море в береги, І хвиля хвилю обіймала Серед липневої юги. Цвіли на обрії вітрила, Кипіла в […]...

НАДВЕЧІР’Я Напоєна вогнем, насичена паланням, зависла над селом підхмарена блакить, поширшала, мов звук, вечірня мить зростання: женеться вгору тінь – її […]...

НАДВЕЧІР’Я Напоєна вогнем, насичена паланням, зависла над селом підхмарена блакить, поширшала, мов звук, вечірня мить зростання: женеться вгору тінь – її […]...

“Я бачив сон: панок низенький чепурненький…” Я бачив сон: панок низенький чепурненький Ходив ходулями, ступаючи в аршин. На нім жупан-лудан із голочки новенький, В манжети ж […]...

“Ми виїхали в ніч. І це було шаленство…” Ми виїхали в ніч. І це було шаленство. Збиралось на грозу. Ми виїхали в ніч. Притихлі явори стояли безшелесно. І […]...

“Іще б мені хоч раз відвідати поляну…” Іще б мені хоч раз відвідати поляну, Де в травах гомонять дуби-богатирі; Де золото кульбаб надвечір гасне тьмяно І повагом […]...

“Я берег побачив на спаді туману…” Я берег побачив на спаді туману, зозулю почув, що кувала свій жаль, відчув, як поволеньки літечко тане, збагнув, як поволі […]...

“В тобі освячений, сполучений любов’ю…” В тобі освячений, сполучений любов’ю, та ще продовжений іменням, тихослов’ям… Щока в щоку – глибокі дзеркала, поміж якими сонечко пала… […]...

СВІЧКА ПІД ВІТРОМ Чого мені згадалися тепер Та провесінь далека, давній вечір, Той, мічений вогнем, страсний четвер, З якого йшли баби і ми, […]...

ДИМ Вночі з’явився дим, подібний до туману, Він в хату увійшов, як злодій, крізь вікно… Блакитні очі мав, як хвилі океану, […]...

ПОРТРЕТ ВАН-ГОГА Смеркаються трави, весь день зеленивши повітря, кульбаби злітають угору, немов пухирці, скупою здається вечірня палітра: малиновий захід і луг в […]...

XXXI. “Затули мої очі…” Затули мої очі лагідними краєвидами рук, загаси полумінь розуму м’якого поцілунку нетлею. Роздягни мене у темряві : нехай блиском тіла […]...

“За цим Дніпром – є ще Дніпро…” За цим Дніпром – є ще Дніпро… За обрієм – моря в три води, а за народом – є народ, […]...

АЙСТРИ Опівночі айстри в саду розцвіли… Умились росою, вінки одягли, І стали рожевого ранку чекать, І в райдугу барвів життя убирать… […]...

БАЛЯДА ПРО КАКТУС “REGINA NOCTIS” Місяць – кульбаба, Іскри розсіяв. Сіли на віти, У глиб гортензій. Щебет занурив Вінець долини. Стопа невзута (Скоячина ніжка) Вийшла […]...

ТРИ ФРАГМЕНТИ “СЛОВА” 1. Криво летять ратищ іглиці. З хмари латать віщиві-птиці. Чорною гиччю дими ріжуть обрій. Хижо кигичуть птиці недобрі. 2. З […]...

ТРИ НАРОДЖЕННЯ ПОЕТА Людське народження не вимага печатки – Його засвідчує сама свята земля. Та я своє життя розпочинав спочатку І раз, і […]...

Related posts: