Впотужнилась вода – уже й не перейнять, припала до землі її важка печать. І змила кущ лози з мурахом на […]

Іржавіють ключі від нашої господи, де всі кутки злились у спільний день відходин, де черствіють шибки і струхлявілі сходи ведуть […]

В забуте відро хтось дзвонив цілу ніч, хтось пір’я надмухав у щілини віч, хтось стежку промів од криниці од ганку […]

(Фотографія хлопчика перед стратою. З циклу “Музейні експонати”) Неопалима купина! Запалена ще з ночі. Палахкотіла край вікна, і пломінь жбухав […]

Дивлюся на вогонь, як полум’я струмує, по вигинах своїх він настрій мій формує: сюди-туди хить-хить, назад-вперед-угору, горить душа, горить, і […]

Вітрець війнув на річки лезо, здмухнувши з клена дрібен жар й розплівши гойдалку берези, де спав малесенький Ікар. І дві […]

Прийшла ти до мене, пречиста любове, і вирвала з вуст моїх з коренем слово, і подихом горло порожнє спалила, гукнути […]

Завершуйте радість у чистому слові любові й дозрілому трунку, не обертайте на камінь ні слова, ні думку: жити ж бо […]

Першу сторінку рукопису 1972 року було загублено у видавництві. З пам’яті автор відновити не може. 1. …чи в гронах наливних, […]

Блажен, хто оддалік від гомінких турбот… Горацій Блажен, хто оддалік від гомінких турбот не дбає про свій пай, кладе цілушку […]

Від доторку руки вода стає шовкова, і ти, мов пух, летиш із губ, моя любове! А навперейми я, мов світ, […]

1. До кого, пташко, жалібно квилиш? – я перехожий випадково гаєм: хто спуститься, обізветься з узвиш? Кого ти кличеш? – […]

Мороз спогадує І на моїм вікні Рослинний світ епохи неоліту Відтворює. Галузка до листка І стовбур до коріння. Ростуть ліси […]

Вивітрюється темрява із лугу, зволожений світлішає пісок, проводить риску по край неба вугіль, відтворюючи птичий голосок… Ніч слабшає, мина пітьми […]

Про зяючі дні непрожиті, про дні дуплуваті на спогад лишилися кім’яхи вати. Проціджуєш подих крізь неї, згортаєш, мов іграшки, дати: […]