МАРІЇ ПРИМАЧЕНКО

Related posts:

1. ПАПОРОТЬ Птиці зелені у пізню пору спати злетілись на свійжий поруб. Тихо спустились на жовту глицю птиці зелені, зелені птиці. Крилами […]...
2. ЧИСТА КРИНИЦЯ Довго шукаю – вірю – знайду, Там, де стоять на сторожі тополі Чисту криницю у чистому полі, Чисту криницю у […]...
3. Вечір (“задивляємося в криницю”) задивляємося в криницю щоб нічого не думати задивляємося в криницю яка наших вчорашніх облич не пам’ятає тільки сьогоднішні власні очі […]...
4. МАРІЇ Якби помножити любов усіх людей, ту, що була, що є й що потім буде, то буде ніч. Моя ж любов […]...
5. МАРІЇ ЛИПІ Нехай світ радіє, Що серед людей Були Ви, надіє Сердець. Це ж Ваші жіночі очі Кохали батька і сина,- І […]...
6. ПРОЩАННЯ З ІНСТИТУТСЬКИМ ПАРКОМ В цім саду я останнє побачення Із собою призначив собі… В цім саду мов слова необачні я Розгубив між тополь […]...
7. ВОЗНЕСІННЯ МАРІЇ Уже клейнодом дорогим Яскріє виноградне гроно, І жовте жито – мов корона, І пояс – витканий з дуги. То вишивали […]...
8. “Кленових листків налетіло в криницю…” Моєму Луговому Кленових листків налетіло в криницю у кронах вітри шелестіли як птиці і зорями небо вечорнє цвіло і тихим […]...
9. ПАМ’ЯТІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ ТА ОЛЬГИ КОБИЛЯНСЬКОЇ Дві білі птиці у високім небі Так радісно, так ніжно обнялися. Злітає перша – на Карпатський гребінь, А друга над […]...
10. ЗИМА ПОЕТА Пам’яті П. Тичини Відчиняються двері: білих птиць білий вир; в тебе птиці сидять на руках і на віях; білопташшя ув […]...
11. “Несли твою труну. Тремтіли грона-бризки…” Несли твою труну. Тремтіли грона-бризки на віях яворів, а вечір похиливсь так низько, низько-низько – ще мрів – про ранок? […]...
12. ЩО ЧИТАТИ Синку, не читай книжок з нашої історії – не припадай до криниці нашого історичного досвіду: ні “Літопису Руського”, ні “Літопису” […]...
13. “В небі сонце падає, згорає…” В небі сонце падає, згорає, блискавиця тьму над морем крає… Береги землі за виднокраєм, і до них ще треба доплисти…...
14. “Заінилось, посивіло, збіліло…” Заінилось, посивіло, збіліло… В саду лежить притишена зима. Заколисати хоче душу й тіло, А душу й тіло пломінь обійма. Бо […]...
15. НЕ СУМУЙТЕ Низько, низько похилилась Наша рідна хата: Не єдна любов до краю Більше з братом брата; Там, де кров лилась річками […]...
16. “Відзолотіли сонячні ренети…” Отговорила роща золотая… С. Єсенін Відзолотіли сонячні ренети І хризантеми змерзли у саду… Я ще оглянусь, ще покличу “де ти?”, […]...
17. “Біла мево, що кружляєш…” Біла мево, що кружляєш Над водою низько-низько, Чом же ти так безупинно Б’єшся й жалібно квилиш? Подивися, біла мево, Як […]...
18. ПТИЦІ З мого серця вилітають птиці. Вилітають. І летять, летять. В небі їм ніде не зупиниться і не повернутись їм назад. […]...
19. XI Grave. Остання пісня зимового саду Голоси із того світа Перейшли у білий крик… І прийшла зима без літа. А здалося – льодовик. Відболіли і відбігли […]...
20. СОНЯЧНИЙ ВІТЕР Сонце постійно випромінює в кос­мічний простір усті потоки атом­них часток, їхній рух називається сонячним вітром. (Iз підручника) Ой ти, Земле, […]...
21. “За городами став у густім комиші…” За городами став у густім комиші, Серед яблунь і вишень біліє хатина. Все знайоме і рідне до болю в душі: […]...
22. “На березі мого серця…” На березі мого серця, не полетівши в вирій, зимували дві пісні, наче птиці! А сьогодні до них вернувся з чужини […]...
23. “Оплакую молодість – де її слід?..” Оплакую молодість – де її слід? А слід – у ріці, що перейдена вбрід, І альфа, й омега, і зоряна […]...
24. “Хмари низько пливуть…” Хмари низько пливуть. Обережно, ялини, не жартуйте: вершини – мов гострі ножі… Як в диму, погубилися гори й долини, поїзди […]...
25. БЕРЕЗЕНЬ Дотлівають на дубі торішні листки, як жар-птиці сумні – дотлівають. Плачуть в сніг тумани. Кришталеві струмки оч пролісками промивають. Ще […]...
26. “Летить собі зозуленька та й кує…” Летить собі зозуленька та й кує про невтішне горенько про своє: прилетіла з вирію – все цвіте, куди ділось дерево […]...
27. ТАЄМНИЦЯ ВОДИ Я ішов стежиною у полі. Сонечко пекло несамовито. Ну а поле рівне, як стільниця, ні ярка ніде, ані струмочка. Я […]...
28. “Одну я любив за веселість…” Одну я любив за веселість, Другу я за вроду кохав, А третій за соняшний усміх Квітками дорогу встилав. Ти зовсім […]...
29. ПЕРЕДВЕСНЯНЕ Сирітство простору, в якому ворон кряче, ділилось гострими крильми навпіл, неначе від того додавалося тепла усій землі, де сутінь залягла, […]...
30. “Оце нам на розкіш і луг, при лузі вільшина…” Оце нам на розкіш і луг, при лузі вільшина, і голка води, і тепла горошина. Оце нам на наше обшир’я […]...
31. “Де зазирають в прірву скелі…” Де зазирають в прірву скелі, Де, як поема, барвний світ, Над сном маленької оселі – Мов стрічка, синій оксамит. І […]...
32. ОСІННІЙ ДОЩ Осінній дощ, осінній дощ Тихцем наівяв сум і тугу. Літа, здається, у ніщо Сплелися – й канули за пругом. Чому […]...
33. Сутеніє в ліхтарні літа зелена шиба саду вітрами вибита однаковішаємо тільки вогонь залишається вірним собі однаковішаємо небо вужчає черкають в ньому […]...
34. СРІБНА ВЕСНА Юний травець повік не воскресне, але нам ще далеко іти. І цвітеш ти, як сива черешня, у тривожному світлі фати. […]...
35. “Не моя вина…” Не моя вина. А моя біда, Що літа спливли, Як вода. Не о тій порі І не в тім саду […]...
36. ПЕРЕД ДЗЕРКАЛОМ Затримало б хоч ти, безпам’ятне свічадо, минаючу, співку, гірко-солодку радість. На аркуші води затримай хоч обличчя, хоч рамцями обмеж пустечу […]...
37. “За чим зітхає гай…” За чим зітхає гай, Про що співають птиці? Попробуй розгадай Одвічні таємниці! Чому течуть річки, Але не витікають? І падають […]...
38. ТРИ ФРАГМЕНТИ “СЛОВА” 1. Криво летять ратищ іглиці. З хмари латать віщиві-птиці. Чорною гиччю дими ріжуть обрій. Хижо кигичуть птиці недобрі. 2. З […]...
39. ВИСОКІ ДЕРЕВА Далеке крайнебо, пропахле пригаслими зорями, і стиглими зорями, й степом, де колос і цвіт. Чому ж ти, крайнебо, такими плугами […]...
40. Роки роки стікають досвідом у криницю потойбік дороги прохожі несуть спрагу на плечах щоб утопити її в криничній воді...