ДОЩ

Related posts:

1. “З глибокої тиші…” З глибокої тиші Виплив сивий кінь. Сивий кінь У синіх яблуках. З глибокої тиші Виріс блакитний ліс. Блакитний ліс Блакитного […]...
2. “О, це осіннє журавлине “кру!”…” О, це осіннє журавлине “кру!” – Листя вмира і на брук осипається. Все повертається на правічний круг. Все повертається… все […]...
3. БАЛАДА Прокажені, брате. Колокільця знов озвались… Застеляй столи. На тобі нема живого місця. Застеляй столи – ми вже прийшли. І тебе […]...
4. “Тут обелісків ціла рота…” Тут обелісків ціла рота. Стрижі над кручею стрижуть. Високі цвинтарні ворота високу тишу стережуть. Звання, і прізвища, і дати. Печалі […]...
5. Чути чути як поночі хтось такий як туман хтось такий як волога навшпиньки скрадається попри стіну то іржа підступає ножеві до […]...
6. “Щока та тінь, та тінні очі…” Щока та тінь, та тінні очі, І ми самі на самоті… І дощ цілує опівночі Кульбаби очі золоті. Десь кінь […]...
7. “Ой любов, солодка муко…” Ой любов, солодка муко, Молоде вино! Більш не зможу я постукать У твоє вікно. Не розквітне сніг узимку – Маками […]...
8. “Виснажується день…” Виснажується день, забарвлюється тиша, крізь глицю швидко дише – колише павука в розірваній мережці, і полум’я зника в зотлілій головешці. […]...
9. Балада про вікна Вікна, чому ви так часто бліднете? Чому ви так плачете часто, чому? …У вашу прозору душу незбіднену Дивлюся крізь тишу […]...
10. “У безгомінні раптом подало…” У безгомінні раптом подало Свій голосок несмілий джерело. За сотню кроків розлилась ріка – Воно ж в сухій долинці витіка. […]...
11. АКТ ЗРАДИ “Знаєш,” сказав я своєму другові, як ми проходились Хрещатиком в сторону майдану Незалежности, “я думаю, що треба вважати актом зради […]...
12. У синім безгомінні У синім безгомінні задуми скрізь печать. Мелодії осінні в душі моїй звучать. А листя веремія несе свою печаль. На чорному […]...
13. БДЖОЛИ Хрипить динамік на базарній площі. Над ним іде приский циганський дощик. І ні душі. Лиш кури, мухи, кінь. Клавіатура сонної […]...
14. АЗІЯ Мерхне світло ліхтарів, за подихом вітру осипається на сніг, мов соломи січка… Сиро. Холодно. Тільки чути стогін вдалині… Хтось там […]...
15. НА СПРАВЖНЬОМУ СНІГУ, СТВОРЕНОМУ ЛЮДИНОЮ Л. і З. – з приязню Сиплеться, стелиться біла метелиця, вітром збиває із ніг. День, наче писанка сонцем розписана, а […]...
16. “Засяє день, і сутеніє…” Засяє день, і сутеніє. Сніги, як килими, лежать. Вітрець знемігся, тихо віє. Якийсь лісочок манячіє В далечині. Санки біжать. Якесь […]...
17. 09. СВІЧКА В малій кімнаті стіни, наче руки, тримають полохливу тишу в жмені. Сіріють тіні просиво-зелені, самітня свічка блимає зо скуки. Шушукають […]...
18. “В якім одінні ти зійшла на кручу?..” В якім одінні ти зійшла на кручу? Я бачу тільки музику в імлі. Я чую тільки тишу неминучу, заховану, як […]...
19. НЕЗМІННІСТЬ Прозорого серця висока погода сьогодні пустила над світом плисти тонесенькі хмари, відбивши їх в водах баварських озер, мов з латаття […]...
20. БУХЕНВАЛЬД (Фотографія хлопчика перед стратою. З циклу “Музейні експонати”) Неопалима купина! Запалена ще з ночі. Палахкотіла край вікна, і пломінь жбухав […]...
21. “Десь на дні моїх ночей…” Десь на дні моїх ночей Горить свічка біла Йшов вітер не погасив Йшов віл не погасив Йшов кінь з гривою […]...
22. (КОЛО) Місто немов сузір’я. Як часто, блукаючи, йшли ми на світло домів, від яких не лишилося й каменя!.. І хто нам […]...
23. З ВІКНА І. Дніпровському Кінь око скажене криваво примружив, – ударом трамваю хребет перебило… Трамвай – на хвилину… і знову за діло […]...
24. “Не часто ім’я на афіші…” Ользі Басистюк Не часто ім’я на афіші, Ще рідше – в газетах, журналах. Хай славою тішаться інші І хай спочивають […]...
25. “Хтось грає за лісом на скрипці…” Іванові Остафійчуку Хтось грає за лісом на скрипці. Спасіте його. Чи скрипку з-за шраліса чути? Та швидше з могили. То […]...
26. “Отак прожив собі, дивись…” Отак прожив собі, дивись, немов одне лиш тільки знав я: о півдошостій народивсь – о півдопершій поховають. Звідкільсь прийшов, ішов […]...
27. “Замело, засипало, завіяло…” Замело, засипало, завіяло, Лиш дими снуються над селом. Від дубів з нахмуреними віями Густо віє богатирським сном. І ніде нікого, […]...
28. КОЗАЧАЯ СМЕРТЬ Присвячено Петру Петровичу Артемовському-Гулаку Де недавно козак гомонів, Його кінь тупотів, Як на ляха козак налітав, В нього спис запускав, […]...
29. “І кінь тебе поніс через потік…” І кінь тебе поніс через потік. Для тебе ліжник на коня накинув панашко. Він коня твого зарік на воду й […]...
30. БАЛЯДА ПРО АПОКАЛІПТИЧНОГО КОНЯ І. С. Таємно тліє Зловіща злуда: Трухлявий корінь, Вогонь з дупла. Він – незагнузданий – Здригнувсь, підвівся: Вулькани в сонце, […]...
31. САД Так смолоскипно виграйнуло сонце Тривожним гроном форм і кольорів, І зачаровано між травами побрів Маленький сад, пашіючи долоньками. Освітлений, наляканий […]...
32. “Повіяли теплі вітри…” Повіяли теплі вітри, Минула зима з холодами, І тільки вершина гори Спокійно біліє снігами. Навічно вони залягли, Однакові в липині […]...
33. “Дзвенять у відрах крижані кружальця…” Дзвенять у відрах крижані кружальця. Село в снігах, і стежка ані руш. Старенька груша дихає на пальці, їй, певно, сняться […]...
34. “Біле – біле – біле поле…” Біле – біле – біле поле. Чорний гомін. Вороння. Посідало та й замріялось про убитого коня. Скаче кінь, копитом цокає, […]...
35. “Куня по вітру залягла…” Куня по вітру залягла – Струмками світла половіє 1 хилиться до чистої води… Чикрижить тишу очеретянка Та й знов пірнає […]...
36. Вечірня лягуна (сонет) Лягуна. Штиль. І обрис корабля, Який колись – у присмерку – пірати. Серпи зі світел – суходіл на рейді. Матерія […]...
37. ПРО ХОРОБРІСТЬ У колгоспі зітхають корови печально, Бо я дядька везу в лікарню. Він лежить на гарбі, як святий із Почаєва, Сивий-сивий […]...
38. “Тут тільки народили баранця…” Тут тільки народили баранця, А там уже і шашлика оплачено… Немає кругобігові кінця, Нема і в майбутті не передбачено. Одне […]...
39. “У тліючих вогнищах рвуться каштани…” У тліючих вогнищах рвуться каштани, Осінньої ночі стріляє вогонь, – Вистрілює осінь набої останні, І вітер сліди заміта удогонь. У […]...
40. “Нерозвійно нагусла над мокрим вікном…” Нерозвійно нагусла над мокрим вікном Осліплених днів каламуть. Речі спокійно живуть, Не зринають гіркі слова, І сіріє печаль моя, Як […]...