ЦЕ ЧАРІВНЕ СЛОВО “ЗАВТРА”

Від звуків у небі лишаються смуги –
вони так повільно за вітром летять…
Ген – голуба туркіт, он – щебет вівсюги,
а ген – на блакиті чий звук, мов печать?
Скріпивши повітря, насичене киснем,
сидить нагогошений птах і мовчить,
і в аркуш небесний вже й звуку не втиснеш,
і крик не запишеш в холодну блакить…
А птах той пильнує, очиськами блиска
і дзьобом штрикає повітря, мов віск…
Який попільнастий – не птах, а пташисько,
та ще посміхається мудро, як сфінкс.
– Гай-га! – але він ані зрушив,
лиш клацнули ножиці дзьобу страшні,
він щось відхватив – чи серце, чи душу,
бо порожньо стало у грудях мені.
Чикригнув ще раз, і дня як не стало:
згорнулась блакить в календарний листок.
Лиш пір’я навколо, як попіл, літало,
у вуха ж цідивсь лійкуватий пісок.
І як я забув, що є слово спасенне,
що згорнуться крила і зменшиться страх…
Лиш вимовив “завтра” – і світло священне
уже розгорілось на давніх вітрах.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Разбуди меня завтра рано…” Разбуди меня завтра рано, О моя терпеливая мать! Я пойду за дорожным курганом Дорогого гостя встречать. Я сегодня увидел в […]...

ПОГОДА НА ЗАВТРА Яка там погода? Що там з погодою Над Ташкентом, Понад Самотлором І Жмеринкою? Ти що це, погодо, Таврована шкодою Понад […]...

Завтра завтра відмовилося вислухати нас сьогодні розклало шахівницю днів і ночей і дає нам мата задихано йдемо в учора так хотілося […]...

“Завтра буде світ такий, як завше…” Завтра буде світ такий, як завше, – Білий, жовтий, трохи вороний. І зависне небо, наче зашморг, Як і має бути […]...

“Ніде нікого. Тиша золота…” Ніде нікого. Тиша золота. Осіннє поле спорожніле й голе. Недавно тут гойдалися жита, Тепер стерня лелеці ноги коле. Холодний день. […]...

“Завтра випаде дорога…” Завтра випаде дорога. Ковдру з кемела старого ти відкинеш. Наші ноги розплетуться, як коса. Ми не знаєм, що втрачаєм. Губи […]...

“Зійди на пагорб літньої пори” Зійди на пагорб літньої пори, Вдивляйся – наслухай це диво-літо: Щось шепотять зелені явори, І колоситься в полі жито, Сміється […]...

СЛОВО Змивають хвилі часу назавжди Епох минулих нетривкі сліди. Та на віки лишається у слові Усе, що гідне шани і любові. […]...

“Перше осені слово…” Перше осені слово – Перший лист на землі. За Дунаєм дзвінковим Тихі гори в імлі. А за тою імлою Є […]...

Слово Принести в поезію Хочу щось нове, До того не знане, З глибин добуте. Шукаю в народі Яскравого слова, Щоб віршем […]...

“В океані повітря, що хлюпа на долах земних…” В океані повітря, що хлюпа на долах земних, що безкрає сьогодні і завтра пребуде безкрає, – приміські електрички, достоту підводні […]...

“Недомовленеє слово…” Недомовленеє слово, Недоспіванная пісне! Чи почнеться наново, Чи від жалю струна трісне? Безнадійні сподівання, Бездорожнії дороги, Безнастанне мандрування Крізь дніпровії […]...

СЛОВО (У вінок Т. Шевченкові) Немудрий цар твоє премудре слово Топтав полками – квітли пурпурово Ненатлі болі українських ран! Зухвалий вождь, озлоблений тиран, Його обкраював […]...

АПОКРИФИ ВЕСНИ Дерева нагнула блакить, і стало тепліше від неба. Ти руки в цвіту намочила і, вимивши тіло, в’язала плоди. Закільчилось в […]...

СЛОВО МОЄ Не зла жалом – жезлом добра Будь, моє слово, будь! Щоб кожний правий тебе добрав, На подвиг рушаючи в путь. […]...

РІШУЧІСТЬ Довгі крила – з очерету – розгортаються до лету: птах, що імені не має, із покою вилітає. Я візьму до […]...

МОЄ КОХАННЯ + Я завтра з нею знову побачуся Завтра побачуся Не багну більше ні думок ні настроїв З нею коханкою з […]...

“тризна острова втята в страх…” тризна острова втята в страх знову з бруньок вилазять оси і якийсь шолудивий птах у сокири подушне просить знову корчаться […]...

НІЧ У ЛІСІ Посеред ночі скрикне птах – І ворухнеться в серці страх. І вітер сполохом війне, І щось містично-неземне Шелесне в соснах […]...

СЛОВО ПРО РІДНУ МАТІР Благословен той день і час, Коли прослалась килимами Земля, яку сходив Тара Малими босими ногами, Земля, яку скропив Тарас Дрібними […]...

“Самотні пляжі..” Самотні пляжі над металево холодним озером І мокрі верби в жовтих плащах нескинутого листя згадують теплі, сонцем залиті плеса. Забутий […]...

“Стало слово моє земним…” Стало слово моє земним, У клубочок згорнулася мрія. Як не бийся, а жодна із рим Занебесним теплом не гріє. А […]...

РІДНЕ СЛОВО Мовчки предки наші в полі, Мовчки спочивають, Тільки чорнії могили З вітром розмовляють. Спочивають, дожидають Праведного суду, Що судити Україну […]...

“Чайки сідають на воду…” Чайки сідають на воду, Креслять блакить ластівки. Добру віщують погоду Скупані в сонці хмарки. Далі ясні і просторі. Спокій – […]...

ПЕЧАЛЬНА ІСТОРІЯ З ПТАХОМ Білий птах заблудивсь серед ранньої хвищі, Загубивши і клин, і дорогу свою. А братове його подалися повище, Понад хату лиху, […]...

ЗАБІЛІЛИ КАШТАНИ Забіліли каштани в небесну блакить, І на схилах садки забіліли. Тільки спомин ізнов, ніби птах, прилетить, Щоб у мене душа […]...

СЛОВО ПРО УКРАЇНКУ Інтродукція Є шлях – вперед. Є шлях без вороття. Шляхів, шляхів на білім світі!.. Та є один – немов саме […]...

“В кукурудзині з-за лиману…” В кукурудзині з-за лиману, Де тихі дині в жовтих снах, Де зайченята плачуть маму І голубим сміється птах, В невільні […]...

СЛОВО В форму слова твого перелито жадання, скажеш “яблуко” – вмить заопуклиться плід, сік на пучках проступить лише з дотикання, тінь […]...

ЗОЛОТИЙ ГРЕБІНЕЦЬ З ЧОРТОМЛИЦЬКОГО КУРГАНУ Білі ребра дерев, чорнота стовбуриста, і пробоїни в кронах, щоб срібло цідить, – натекло холодів, аж повітря прокисло, лиш під […]...

ПТАХ НЕ СИДИТЬ НА ГІЛЦІ Не прилетів птах до гілки, видно на ній тільки місце для його ніг, довкруги неї порожнечу, подібну до саду, купи […]...

ДАЛІ! Далі, о далі звідусіль! Махом останніх зусиль Рвати кайдани гнилої моралі, І далі!.. І далі!.. І далі!.. В край, де […]...

СЛОВО БЛАЖЕННОГО ПРОХОРА З ГЛИБИНИ СЕРЦЯ Изсыпану же бывшу попелу, и ту абие преложися в соль. Києво-Печерський патерик З лободи роблю хліб і лебедником звуся, обертаю […]...

Загадки та відгадки. КОТИЛАСЯ ТАРІЛОЧКА Котилася тарілочка По крутій горі, Забавляла любих діток У моїм дворі. Нам тієї тарілочки Чому не любить – Хорошая, золотая […]...

НА СЕЛІ І Лежать покошені, порожні Поля безлюдні вдалині, – Ховаю погляди тривожні, Бо тут невесело мені. Бо думку давить і стискає […]...

НІЧ Ніч. Ніч. Ніч. Стукотить у скронях. Порожньо в долонях. В серці – ще сумніш. В очах Жах. Ніч. Ніч. Ніч. […]...

НОВОРІЧНЕ Учора – спогад, завтра – мрія, а дійсність – ось! Та все пусте, якщо умовність не відсіє пізнання решето густе. […]...

НЕБЕСНИЙ ВІТРЯК (На мотив Чюрльоніса) Крізь хмари проломи, крізь срібні прорізи просиливши крила, небесний вітряк повітря молов, і пахло залізом, бо землю захвачував промінь-гостряк! І […]...

ПОРТРЕТ ВАН-ГОГА Смеркаються трави, весь день зеленивши повітря, кульбаби злітають угору, немов пухирці, скупою здається вечірня палітра: малиновий захід і луг в […]...

СТАРІ БУДИНКИ Завтра їх не буде. Загудуть, Загуркочуть, загримлять машини, І здригнуться потемнілі стіни, І, здригнувшись, важко упадуть. Завтра їх не буде. […]...

Related posts: