“Щодуху дощ…”
Щодуху дощ –
Лозу в вузол;
Мов швом –
Межу; в хащах – вужем…
I лопух у полi –
Мов швом.
Жах аж!
Потоп…
I – тиш… Зорi розшитi…
Радощi в хатах… Вiщо дар…
… Довжiнь-тишу рову ворушить нiж вод.
(3 votes, average: 3,67 out of 5)
Related posts:
- “Козакую у казок…” Козакую у казок… Се – пес Чи лева велич? Велес об жах аж – бо се лев. Лева ракуватою бiдою […]...
- “Отави вато…” Павловi Поповичу Отави вато, Варто трав… О – травень! Не варто Морозити зором… Он воду чудовно Низує Узин. Низ у […]...
- “I розхитано меви… Живемо на тих-зорi…” I розхитано меви… Живемо на тих-зорi У могуттi лiт тугому. I що гори Пирогощi? Конар – бог обранок, М’ят-сила – […]...
- “Мело куколем…” Мело куколем, Мело болем… Але перепела Пилип З Низин Веде в З’явовир-кривов’яз Оголiлого… А липа лови сиволапила, Пильно говiв огонь […]...
- ОСІНЬ. МІСЯЧНА НІЧ Вітер ворушить віти, Віти пливуть по вітру, Місяць в холодних вікнах Б’ється, неначе птах. А за селом у полі Дві […]...
- Є сфера iнтелекту i краси Є сфера iнтелекту i краси. Є своєрiдне емоцiйне поле, В якому споконвiчно рiвнi всi. Всi раси й нацiї. Там душi […]...
- 8. ТАТАРОЧКА Там, за мiстом, понад шляхом битим, По гарячiм каменистiм полi Йде дiвча татарськее вродливе, Молоденьке, ще гуля по волi. На […]...
- “Як тільки відбувся потоп…” Як тільки відбувся потоп, ми сиділи на його березі і пили тонізуючі напої. Ми побачили Ноя… Ми дивились телевізор життя, […]...
- “На річку тінь верби лягла…” На річку тінь верби лягла, Ворушить вітер віти. Рибальський човен в два весла Тією тінню вкритий. Від річки – стежка […]...
- “На алеях нічних, там, де нас нема…” На алеях нічних, там, де нас нема, Ходить вітер, ворушить листя, То Венеру Мілоську – без рук – обійма, То […]...
- ЗИМА В хатах які скидалися На крижані печери При світлі каганця Безупинно трудилися Пряхи вишивальниці різьбярі Іконописці сільські ювеліри. Час – […]...
- ДЗВІН ВЕСНИ Упав, та так невміло, що усі почули і від подиву уклякли й повеселіли, що таки упав, немов цього й чекали […]...
- ПАМ’ЯТІ СЕСТРИ Вологий вітер ворушить віти, Уже безлисті. І доцвітають останні квіти В твоїм обійсті. І та стежина, де ти ходила, Дощем […]...
- “Цей листопад… Шалений листопад…” Цей листопад… Шалений листопад, Що сухозолотом в очі завірюшить, А легіт листя лоскітно ворушить, І пурха листя зграйками пташат. Пригадуєш?.. […]...
- “День, як зiзнання у любовi…” День, як зiзнання у любовi, Весь розпрозоривсь i навис. Ще квітнуть зорi, i в дiбровi Ромени щс не одцвiлись. День, […]...
- “Білява стежка поміж лободи…” Білява стежка поміж лободи, Припиленої туманцем спекоти, Прудить від хати в берег, до води, А ми йдемо поволі їй навпроти. […]...
- У кожного в життi своя пора У кожного в життi своя пора, Коли Душа вiдкрита для любовi, Для нiжностi, поезiй i добра, Коли квiтує в свiтi […]...
- САД Так смолоскипно виграйнуло сонце Тривожним гроном форм і кольорів, І зачаровано між травами побрів Маленький сад, пашіючи долоньками. Освітлений, наляканий […]...
- СОНЕТ НУДЬГИ Й БАЖАННЯ СОНЕТ НУДЬГИ Й БАЖАННЯ Немає гірш, як буть собі нудним: Не гіркість яду – кислощі цитрини, Не розмахи в оркестрі […]...
- КНЯЗЬ ІГОР Дріма Донець в легкім тумані, А я блукав над ним вночі В недовідомому жаданні, Немов чудес яких ждучи. І бачу […]...
- ТРЕБА Треба бути сонцем, щоб промінням гріти, Треба буть грозою, щоб громом гриміти, Треба бути вітром, щоб хмари гонити, Треба бути […]...
- СВЯЩЕННЫЙ СОНЕТ 09 Деревья, чьи плоды несут бессмертным смерть, Распутные козлы, завистливые змеи, Опасные для жизни минералы – Не проклят ни один. И […]...
- ПІСНЯ ПРО НЗНИЦЕННІСТЬ МАТЕРІЇ Забрівши у хащі, закутаний у вітер, накритий небом і обмотаний піснями, лежу, мов мудрий лис, під папороті квітом, і стигну, […]...
- Здається ми перестаємо слухати здається ми перестаємо слухати такою безневинною печаль скрадається вкороченими звуками в яких живого імені не жаль код бездоріжжя: ребра і […]...
- СВЯЩЕННЫЙ СОНЕТ 07 В большие трубы Ангелы трубят. Со всех сторон умершие встают. Их тьмы и тьмы. Куда ни кинешь взгляд – Везде […]...
- КРАСО УКРАЇНИ, ПОДОЛЛЯ! Красо України, Подолля! Розкинулось мило, недбало! Здається, що зроду недоля, Що горе тебе не знавало! Онде балочка весела, В нiй […]...
- КОВЧЕГ Над малой келией громов раскаты, И молотами ливень бьет по крыше. Вниз выгляни: вспухают выше, выше Из мутной мглы валы, […]...
- “В Холодній Балці ніч відьмяча…” В Холодній Балці ніч відьмяча, Чорти в зеленому чаду, І на вогні стегно теляче Чортам обслинює губу. В Холодній Балці […]...
- ПОДОРОЖНИК Стоїть при дорозі хлопчатко в сорочці рваній: – Я – подорожник, прикладайте мене до рани. Ідуть подорожні – ніхто з […]...
- “Куня по вітру залягла…” Куня по вітру залягла – Струмками світла половіє 1 хилиться до чистої води… Чикрижить тишу очеретянка Та й знов пірнає […]...
- “На ліс розчахнуте вікно…” На ліс розчахнуте вікно, І я живу між деревами, Не так, як в казці чи в кіно, А так, як, […]...
- НА ОБРІЇ СЛЬОЗИ Згадалося… Казкового бінокля солдат подав замислено мені. І я за склом, від подиху намоклим, побачив шлях, неначе уві сні. Його […]...
- “Люблю полюваня…” Люблю полювання, Ранковий дим, Дерев журавлині зграї, Задуму човна На блакиті води І тишу, Як світ, Безкраю. Увечері – вогнище, […]...
- ЗАСПІВ. Збірка “Досвітки” Удосвіта встав я… темно ще надворі… Де-не-де по хатах ясне світло сяє, Сяє ясне світло, як на небі зорі… Дивуюсь, […]...
- НАТХНЕННЯ В ніч, як острах суєвірний Серце холодом різне Або гострий сум безмірний Смертним духом повійне, Мир тоді – німа пустиня, […]...
- ЗА ЛІТОПИСОМ САМОВИДЦЯ Украдене сонце зизить схарапудженим оком, мов кінь навіжений, що чує під серцем ножа. За хмарою хмари. За димом пожарищ – […]...
- ТИША Підвів мене Господь-Бог до великої тиші й спитав: що ти можеш на ній написати? Я сказав, що хотів би написати […]...
- “Заплуталась павутинно…” Заплуталась павутинно стежка в кронах яблунь. Ліниво-терпляче провадить крок промінь по довгих мандрах. Яблуні очі свої червоні долу спустили трудно. […]...
- СУРМИ ОСТАННЬОГО ДНЯ Стоповерхові кам’яниці сплять, немов потомлені звірята, географи малюють зорі крейдою на неба мапі, в рудому сяйві ліхтарів дощу краплини, мов […]...
- “І зору, і серцю видніше…” “Поезія не спить”. В. М. Сосюра “Мене солов’ї розбудили”. П. Осадчук І зору, і серцю видніше В маю над Дніпром […]...