ІШОВ МИКОЛАЙ (Про Святого Миколая)
Ішов Миколай лужком-бережком.
Святий Миколай із повним мішком.
Від хати до хати біленьким сніжком
ішов Миколай із повним мішком.
Святий Миколай до діток ходив.
Всміхався, вітався, в дзвіночок дзвонив.
Тяжкий і великий у нього мішок.
А в ньому дарунки для чемних діток.
Ішов, усміхався крізь темну пітьму.
А зіроньки з неба світили йому.
(4 votes, average: 3,25 out of 5)Related posts:
- “Ой ішов козак, ой ішов бурлак…” Ой ішов козак, ой ішов бурлак На той бік Самари; Там жили тоді по балках-тернах Самарські лугарі. Ой нема в […]...
- ГІЛЬЧАНСЬКІ ДЖЕРЕЛА (Біля святого Миколая) У кам’яниці із камінних нір Пливе вода холодна і прозора, Поміж відрогів Кременецьких гір, Джерелами двигтить під косогором. Їх обступив […]...
- БАЛАДА ПРО СОЛДАТСЬКУ ПІДКОВУ В руках незмінний автомат, За спиною – мішок. З боями відступав солдат – Од Пруту до Моздок… Чи кров од […]...
- “Якось надвечір полем ішов самотою” Якось надвечір полем ішов самотою і раптом відчув, що хтось дивиться в спину мені лагідно й трішки печально, начебто мати… […]...
- “День ішов і в промені сурмив…” День ішов і в промені сурмив, Молодим клечанням оповитий. Ради жарту викликав громи. Утішався радощами літа. Не минув. Гарячий сонця […]...
- ІШОВ МИЛИЙ ГОРОНЬКОЮ Ішов милий горонькою, Мила – під горою, Зацвів милий роженькою, Мила – калиною. Ой ти живеш на гороньці, А я […]...
- ДО ОДНОГО СВЯТОГО В старих сандалях, волосяній рясі, Ти йдеш крізь місто на гарячий брук, Підносиш білість непорочних рук Благословенням на брудне і […]...
- СЕЛЯНИН Ішов ріллею. Срібна голова звисала між плечима. Обличчя боронами зрите, і борозни в ногах. Ішов. У жмені репаній останній клаптик […]...
- “Ластівко біля вікна…” Ластівко біля вікна, Ластівко нашої хати, Що тобі, ластонько, дати: Меду, борщу чи пшона? Ластонько, літа кінець, Діток твоїх би […]...
- В РАЙОНІ АТОМНИХ ВИПРОБУВАНЬ Небо труси довкруг, землетруси… А дороги лежать, мов обруси, Все до щастя, до кращих часів. По дорогах ревуть бомбовози… Скільки […]...
- “Чи й ти ішов крізь ніч?” Вона така, як море, що заливає все. Безмежжя. Самота. Стихає горда річ, бо маєстат покори ключем нових пізнань замкнув твої […]...
- ПРИЧМЕЛЕНІ ГНОМИКИ В пивничці на лото сиділи п’яні гномики. Вони кричали: – Хто поруйнував нам домики? Вони горлали: – Ми всіх наб’ємо, […]...
- БАЛЯДА ПРО СВЯТОГО ОСТАПА (Триптих) Ліворуч крехотом граків Громи в драбинястому возі. З дурманом степу на гриві Прилетів тарпан неосідланий, Копитами карбував півмісяці На […]...
- ІV Allegro giocoso. Полуденний скін святого Себастяна на зеленім стовпі серед площі – очі мої на стовпі самота обкладає даниною всіх – стіл і стілець вікно на […]...
- Двері двері зачиняються і відчиняються двері відчиняються і зачиняються рип-рип рип-рип то ми виходимо з хати то ми приходимо до хати […]...
- ПЕСНЯ ПРО ПЛОТНИКА ИОСИФА, ДЕВУ МАРИЮ, СВЯТОГО ДУХА, И НЕПОРОЧНОЕ ЗАЧАТИЕ Возвращаюся с работы, Рашпиль ставлю у стены,- Вдруг в окно порхает кто-то Из постели от жены! Я, конечно, вопрошаю: “Кто […]...
- “Двори ті споришами заросли…” Двори ті споришами заросли, В них сироти-хати – безмовні пустки, Тини опали, сивий смуток слив, І спогад в горлі здушує, […]...
- Опівнічний політ з високого замку авжеж не райський сад не світять помаранчі загублено стежки і втрачено сліди а все що є у нас ліхтарик на […]...
- ТЯЖІННЯ Приручений вітер слухняно зі мною ішов через степ, куйовдив волосся уже не густе і слід замітав – лишався хвилястий пісок, […]...
- 1. Все ясне, і тонке, й незабутнє, як листячко шкіри Все ясне, і тонке, й незабутнє, як листячко шкіри на скронях твоїх; хоч під листям – ти вже, як дитина, […]...
- “З серцем, повним смутку-горя…” З серцем, повним смутку-горя, Утомився я ходить І прийшов на берег моря, Щоб журбу свою втопить. “Хвилі, хвилі! Люту муку […]...
- ЖИТТЯ В СЕЛІ У бур’янах сміється жовтими зубами осінь. Наїжились солом’яні хати, каправо дивляться крізь шиби в будні. На вітрі шелестять сухі серця, […]...
- “Хати, прив’язані до хмар димами…” Хати, прив’язані до хмар димами, Пливуть кудись за хмарами хати. Пливуть хати з дорогами, садами, Пливуть, пливуть, кудись пливуть хати. […]...
- ТУЛЯЧИСЬ ВІЧНОСТІ дивляться далиною переходять темряву жита без пісень біліють над осіннім полем за ластівками лишаючи живим пітьму без білої сорочки в […]...
- 1. Все ясне, і тонке, й незабутнє, як листячко шкіри Все ясне, і тонке, й незабутнє, як листячко шкіри на скронях твоїх; хоч під листям – ти вже, як дитина, […]...
- ЛЯМЕНТ У СВЂТА УБОГИХ НА ЖАЛОСНОЄ ПРЕСТАВЛЕНІЄ СВЯТОБЛИВОГО A ВЪ ОБОИ ДОБРОДЂТЕЛИ БОГАТОГО МУЖАВ БОЗЂ ВЕЛЕБНОГО ГОСПОДИНА ОТЦА ЛЕОНТІА КАРПОВИЧА, АРХ1МАНДРІТА ОБЩІА ОБИТЕЛИ ПРИ ЦЕРКВИСОШЕСТВІЯ СВЯТОГО ДУХА БРАТЪСТВА ЦЕРКОВНОГОВІЛЕНЬСКОГО ПРАВОСЛ. ГРЕЧ Св[ятый] Єроним на Екклес[іаста]: “[П]риятелем живота нЂт примЂря”. [Жа]лосный трен, смутный рытм, нагробок плачливый, В тяжкий свой день, въ день […]...
- СІЛЬСЬКА ПОЕМА На сірому крилі, на скіфській сірій ночі, Де все жага, і доля, і мана,- Лілова тінь весни, грози вишневі очі, […]...
- ЯМБ Данину юності віддам І більш писать не буду. Тебе, розхристаний мій ямб, Як дівчину, забуду. У тих полях, де я […]...
- СВЯТИЙ ЮРІЙ Підвелися колони лісу З кучерявими капітелями. Святий Юрій у сонця шоломі Чвалає бороти змія У глибоких гірських щілинах. На низинковий […]...
- КРИЛА СНІГУРА Не любив я ловити птахів… Я зігріти пташину хотів, накормити її, приласкати у гнізді веселої хати. Коли день у снігах […]...
- ХЛОПЧИК С. І. Олійникові Може, чоловікові два голочки… Штаненят не носимо – лиш сорочку. Не герой ще хлопчик той і не […]...
- “Святковою порошею…” Святковою порошею Кружляє далечінь. Агов, моя хорошая, Журбу покинь! Як жить, – то тільки наново! Крізь тьму алей Іду в […]...
- “Над світом темна ніч, важкий тягар пітьми…” Над світом темна ніч, важкий тягар пітьми, Несила вже назвать у мороці бридкому Ані життя життям, ані людей людьми, – […]...
- МІСТЕЧКО. ДОЩ Дощ ішов, ріденький і смутний. Гірко пахли квіти в палісаді. Ні журби, ні злості, ні війни. А містечко. Скрипочка. І […]...
- НА СПИЛЯНОМУ ОСОКОРІ Ішов дід з містечка, через гору, у свій присілок, з трьома буханками хліба ішов у Маковщину. Найкоротша стежка туди – […]...
- І ВДАРИВ ПРОМІНЬ І вдарив промінь в темну ніч Над непробудними полями. Він освітив криваві плями В ту чорну, мов могила, ніч. Упав […]...
- ВЕЛИКИЙ ЛУГ Гнучка лоза під хвилею крутою Зелено-бурі стелить ятері. Бліда вдова виплакує в журі Потоки скарг – як чайка над водою: […]...
- НА ПІДСЛУХАНУ НУТУ Прийшов до мене біль, Прийшов та й сів за стіл; Ішов від рідних піль, Ішов від рідних сіл… Казав, що […]...
- ЩО КРАЩЕ СТРІЛЯЄ – Стій, стрілятиму! – гукнув сторож на Мелашку, А вона йому під ніс – отакенну пляшку! Та й побігла геть […]...
- “Вечорами, коли спить село…” Вечорами, коли спить село І віє з лугу щемним духом м’яти, Виходим з батьком, як колись було, На тепле сіно […]...