АНТИГРУДЕНЬ

Грудень – довгий тунель: задихаюсь, мовчу,
відчуваю: колись я таки пропаду в цім тунелі;

упереміш з болотом сніги, і дорога в ребристому льоді
о, не доведи, щоб я в грудні упав, у цій чорній погоді.

Я втомивсь – горлом ніч гоготить, і таке відчуття,
що попереду – чорно: все світле збулось і забулось,
і ходив би лишень в зоопарк, годував би котят
в пастках київських вулиць.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Я збиваю сей ритм, я кажу: ось розводять рої,
ось вулики в траві, як мамаї,
й сотає вічний мед дбайлива гречка,

й зачаєно – по всій святій землі –
свої крохмальні і тугі яєчка
висиджують, мов кури, картоплі.

1989, 1992

(2 votes, average: 5,00 out of 5)

“Кажу: “Не забуду ніколи”…” Кажу: “Не забуду ніколи”, – А вітер шумить: не клянись. Черешні цвітуть біля школи, Вихлюпують цвітом увись. Кажу: “Я писатиму […]...

“Берегами блукаю…” Берегами блукаю По траві-мураві І стежки відкриваю У високій траві. І вертаються ними У дитинства краї – Аж до першої […]...

ЗАНАДТО Занадто я в своїм житті спішив, Занадто часто виступав зі сцени, Занадто ревно плакав і служив Слізьми царям, що люблять […]...

Врешті дочекалися і ми благої вістки З циклу “Нотатки фенолога” Врешті дочекалися і ми благої вістки: прах дорожній гілкою і квіткою запах – знову городянки, мов […]...

ТРАГІЧНА ЕЛЕГІЯ Кажу: нагніться, трави!.. І слухняно вони списи схиляють до землі… І люди ходять легко, наче птахи, щоб не топтати долі […]...

ПЕРЕХРЕСТЯ ВУЛИЦЬ Пам’яті В. Д. Перехрестя вулиць, зупинка трамваю, Тут ми зустрічались, друже юних літ, У чужому місті, у чужому краю, В […]...

“Стук молотка, наповнюючи звори…” Стук молотка, наповнюючи звори, проріджував повітря непрозоре. Вкривали хату бляхою лункою, і бився звук об двері головою. Заслуханий у ритм […]...

“Посеред літа в травах голубих…” Посеред літа в травах голубих Зустрів я дерево, що думало про осінь. Стояв під ним хлопчина льонокосий І годував з […]...

“На кручах київських бузок…” На кручах київських бузок Під вітром закипає. І крізь мереживо гілок Славутич проступає. Над ним бездонні небеса І чайка кружеляє. […]...

ПОКЛИЧ МЕНЕ, ЛЮОВЕ Поклич мене, любове, на межі Мого життя іще раз за собою, Нехай душа в крутому віражі Зайдеться неспокійною жагою. Я […]...

ЙОМ КІПУР У МАЯМІ БІЧ Білі доми, зелені пальми, Сонливе плетиво вулиць, Із синагог лунають псальми, А під кущем, ось горілиць, Лежить бродяга бородатий, Під […]...

“Серце…” Серце! Слухай, за вікном, де кінчається палата, білий цвіт легким крилом хоче світ весь обійняти. Чуєш: порухи трави, рух машини […]...

“істинно кажу тобі – зима…” істинно кажу тобі – зима так і час переступає тричі і нікого вічного нема нині понад нами чоловіче все воно […]...

“Я польську чув мову…” Я польську чув мову на розі двох вулиць Тернополя, і зрадів тоді мові, що вільно текла, наче дзенькала срібно. Не […]...

“Ці небеса, цi свiтлi небеса…” Ці небеса, цi свiтлi небеса, Пiд ними i живу i золотiю. Тут голос мiй до людської надiї Горобиновим кетягом звиса. […]...

“Так мало нам потрібно й так багато…” Так мало нам потрібно й так багато від неба, від землі і від людей. Росте каміння гостро і шипчато на […]...

СОЛО Лягла горілиць у траві: – Займи мене, любий, займи. Лягла у високій траві, Сказала: – Тобі я належу… Як солодко […]...

ПАВУК Нечитальникам Обравши кут і тиху самотину, Самопосвяті відданий павук З нутра істоти, у лабетах мук, Рождає довгу й срібну павутину. […]...

БУЗИНОВИЙ ЦАР У садочку-зеленочку ходить вишня у віночку. Хтось їй грає на дуду, подивлюся я піду. Баба каже: – Не ходи! Темні […]...

“Гадалося….” Гадалося, З роками вгомонюсь У клопотах практичних, А тим часом, З наївністю побравшись, Юний дух Живе в моїй оселі, Наче […]...

“У кожнім парку – масова могила…” У кожнім парку – масова могила, Лежать прикриті кості й черепи. Кричало небо, плакали степи, А світ мовчав, ховаючись під […]...

“Це ти? Це ти. Спасибі… Я журюсь…” Це ти? Це ти. Спасибі… Я журюсь. Проходь. Сідай. У дні оці і ночі Вчорашніми очима я дивлюсь В твої […]...

“Струнко здіймається дим! Одисей повертає в Ітаку…” Струнко здіймається дим! Одисей повертає в Ітаку. Лози врочисто шумлять. Хлюпає любо вода. Скоро зустріне його дорога Пенелопа. Заскавулить, упізнавши, […]...

ВІДБІЙ Відбій… Якого їм відбою? Вступає глупа ніч в права, І тиша – сіра, нежива – Свинцем. Відбій? Ха-ха! Рябої Кобили […]...

“а я тебе уже давно забув” а я тебе давно уже забув чому ж тепер ти знову прилітаєш у літаках пребілих снів на засмучені аеродроми моїх […]...

“Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі…” Пам’яті Василя Симоненка Наш Василь іде по найдавнішій у світі дорозі З розплющеними 28-літніми очима Наш Василь іде по останній […]...

ДИСКУСІЯ З ПОЕТОМ як передати запах в поезії… це мабуть надто складно але для того щоб вірш справді пахнув і рима і ритм […]...

РОСА Відпадає світу кора, видно нерви живі. Лиш роса, як небесна ікра, мерехтить на траві. Йдуть останні. Вгорнулись в ясу, наче […]...

МОНТАЖ ІМПУЛЬСІВ красномовні вуста – дозрівання укусу до збереження віри в екзилі: дозрівання землі до пори землетрусу після виходу в статус рептилій […]...

ДОЩ Був дощ як сміх Сміялись синьо ринви. Був дощ як сміх. Був синьо-сизий ритм. А потім стихло. Тихо так світилось. […]...

ТЕЛЕФОН У чорнім телефоні чорні кола, Там гнізда в’є живий лелечин голос. Знімаю трубку і питаю у лелеки: “Скажи, чи ще […]...

НА СІНОКОСІ Пам’яті матері Сонце упало з коси в покоси і покотилося спілою динею… Вже ти обідати не приносиш, тиха й натомлена […]...

ТАРАС Будь проклят світ, що дав його труні, будь проклят день, коли його не стало… Не граймо, браття, на сумній струні, […]...

ДНI ОКАЯННI На Олімп епоха нас виносить і в безодню кидає вона… Доки хтось окрайця хліба просить, у холодний дім приходить осінь, […]...

“Ну як би я міг без твоєї усмішки…” Ну як би я міг без твоєї усмішки? Не міг би я бачить ні трав колихання, ні погляду гір, ні […]...

Дахи В небеса вознесені над базарним гамором, Велелюддям вулиць з лихварями й хамами, Щось небесне будять у мені дахи, Над якими […]...

ДВІ АФИНКИ Володимирові Вознюку Дві афинки на сигліні… Однині Вони вже є. Чорніють у росі дві афинки на сигліні в долині: в […]...

ШЕВЧЕНКО Люблю Отчизну я, но странною любовью. М. Лєрмонтов У мене дивна. Не прикрюся, коли я знов Не догодив вам. І […]...

ГРАБІВНИК Ударив заступ об рожевий сланець – І вмить очам явився гробівець. Та чи зрадіє духівник-отець, Кого обчистив спритний ризодранець? Сюди […]...

“Лишень зібравсь послухать солов’я” Лишень зібравсь послухать солов’я, у сад розквітлий вікна прочинити… Як час летить! В саду вже пізня осінь. І, наче горлиця […]...

Related posts: