ЗОНА
Душа болить пекельним болем
За лісом, річкою і полем.
Тут все жило, цвіло, буяло –
І враз пустельно диким стало.
Ніде ні звіра, ні людини –
Мертвотна тиша домовини.
Немов найвища кара Божа,
Лежить земля, на цвинтар схожа.
(3 votes, average: 4,00 out of 5)
Related posts:
- ПРИСУД Ані шаблі, ані ножа Не схрестити в останнім герці: Та ж камінно-мертва душа, Те ж безлюбе і чорне серце. Вже […]...
- САМОТНІЙ ПЛУГ Посеред нив стирчить самотній плуг, Незорана земля лежить в округ. Леміш заржавів, срібне чересло Зчорніло й диким зіллям обросло. А […]...
- “Відлебеділа, ніби мить…” Відлебеділа, ніби мить, Як дивен сон – поза літами. А щось болить… А щось болить.. А що болить – позамітало. […]...
- “Ніде нікого. Тиша золота…” Ніде нікого. Тиша золота. Осіннє поле спорожніле й голе. Недавно тут гойдалися жита, Тепер стерня лелеці ноги коле. Холодний день. […]...
- “Карпатський ліс прийняв мене – як сина…” Карпатський ліс прийняв мене – як сина, Сховав у рідний затишок смерек,- І щось у горлі стало поперек, Болить у […]...
- БЕЗІМЕННА МОГИЛА Гірчать нагріті сонцем полини, Пливуть хмарини білі, як вітрила. Лежить, мабуть, з минулої війни Серед степів загублена могила. Чий син […]...
- ХВОРІЄ МІЙ НАРОД Тут не поможе ні настій ромашки, Ані міцний відвар із спориша… Хворіє мій народ. Давно і тяжко. Болить йому покручена […]...
- СОНЕТ ЗАМІСТЬ ЕПІТАФІЇ …І прийде мить ота, що понесуть холодний прах на холодний цвинтар. …Чиясь промова буде сумовита. Хтось перетворить похорон в ясу. […]...
- ЧОРНОБИЛЬСЬКА ЗОНА Дощ весняний – на сади й городи, Краплі мерехтливі, як овес. На полях зелених – сині води, Плеса – наче […]...
- “До думи дума доруша…” До думи дума доруша… Стодоли дум – в одну стодолу! Дивись і думай, моя доле, – До думи дума доруша. […]...
- ІМПЕРІЯ З домовини встає упириця, Вовча паща на людськім єстві, Гострі зуби і кігті, мов криця, Очі – темні дірки в […]...
- ПРОЩІ. За Гейне Лежить козак молодесенький Да на хорування; Коло його стара мати: – Сину мій коханий! Тепер літечко надворі, Ідуть люди в […]...
- ІЗ ЧЕЧНІ ПРИХОДЯТЬ ДОМОВИНИ Із Чечні приходять домовини – Діти України, як вуглини, Вгорнуті в російську корогву. Плачте, матері, й копайте ями, І хрести […]...
- ДО НАРОДУ УКРАЇНСЬКОГО Народе мій! Зблукавшись у темноті, Не бачачи, на знаючи шляхів, Вбиваючи всю силу на роботі, Що не дає й хвилини […]...
- “Як в сумерки вечірній дзвін…” Як в сумерки вечірній дзвін Під темний вечір сумно дзвоне, Як з вітром в полі плаче він, А у діброві […]...
- ЙОМ КІПУР У МАЯМІ БІЧ Білі доми, зелені пальми, Сонливе плетиво вулиць, Із синагог лунають псальми, А під кущем, ось горілиць, Лежить бродяга бородатий, Під […]...
- “Стоять ліси, неначе срібні зали…” Стоять ліси, неначе срібні зали, Сніги поля по обрій замели, Вітри осанну зорям проспівали І до світанку спати залягли. Ніде […]...
- Iснують рiзнi рiвнi iнтелекту Iснують рiзнi рiвнi iнтелекту. На першому живуть, немов трава. Мети нема. До iстини далеко. Їм байдуже – сiвба це чи […]...
- “Я приходжу у гості…” Я приходжу у гості До старезного дерева ! розмовляю Як з прадідом – Доброго вечора, прадіду! Як ваше здоров’ячко? Чи […]...
- СОН Здригнулася од поштовху земля, Вжахнулися дерева, трави, люди, Міста і села – на камінні груди, І тільки сивий попіл кружеля. […]...
- ВІТЕР З УКРАЇНИ Миколі Хвильовому Нікого так я не люблю, як вітра вітровіння. Чортів вітер! Проклятий вітер! Він замахнеться раз – рев! свист! […]...
- “Вона жива і нежива…” Вона жива і нежива лежить у полі нерухомо. Не зранять сонячні слова передосінньої утоми. Над баштанами сонні оси, замовкли коники […]...
- “От і маю куточок раю…” От і маю куточок раю: Ліс, та річка, та зелен луг. Тиша й спокій до виднокраю, І нікого ніде навкруг. […]...
- СЛАВА РАЛОВІ (До кантати Сергія Яременка) Слава ралові, слава плугові, Українським рукам хвала! Диким преріям, наче другові, Доля подвиги прирекла. Над Альбертою й Манітобою, Крізь розлогий […]...
- МІСЯЧНА НІЧ Ці сині тіні на снігу, Ці неяскраві тіні Таку породжують жагу, Немов при сотворінні. Здається, тиша загримить На світу половину […]...
- “Так смутно прекрасні осіннії дні…” Так смутно прекрасні осіннії дні, Як з шелестом листя пожовкле спадає, Нечутно той шелест за літом ридає, Що вснуло в […]...
- СТРАШНИЙ СУД (Примітив) Посеред лісів, степу Ловіте тугу труб! Двигтить і земля, і небо, Надходить Страшний Суд. Роздайте одежі гарні, І коні, й […]...
- “На захід сонця моляться тополі…” На захід сонця моляться тополі, Вертають люди з поля до села. Яри й долини залива імла, І встали зорі, несміливі […]...
- “На чорну землю перший сніг упав…” На чорну землю перший сніг упав. Замовкло все. Затихло. Заніміло. Немов на ватман вилите чорнило, Лежить в долині незамерзлий став....
- ГРИГОРЕНКО Коли на цвинтар батька ніс, Померлого у голод, Слізьми вмивався степ і ліс І брав за бари холод. Як нили […]...
- ЩОБ ДЕСЬ РУКА НАКРЕСЛИЛА Коли то на трьох темних вістрях кровію сплив світ і дерево пізнало свій закон, тоді настала тиша й не було […]...
- НАТХНЕННЯ В ніч, як острах суєвірний Серце холодом різне Або гострий сум безмірний Смертним духом повійне, Мир тоді – німа пустиня, […]...
- РЯДОК ЗАПОВІТУ Болить мене слово, пече під грудьми. Я словом ніколи не грався. У полум’ї думи зринає з пітьми суворе обличчя Тараса. […]...
- СМЕРТЬ ЛАНКОВОЇ Вмирає жінка. Голова її горда Вже осипається зимнім цвітом. Ще й коса золота, як той гострий орден, Що понесуть за […]...
- ДОСВІТНІ ДУШІ Ще б кілька слів, хоча би зо два, і все – на місці, все – як слід. Лежить у голові, […]...
- ІМПЕРАТРИЦЯ ВАРВАРА Ні бекання, ні мекання у мжичці, Куди не кинь – по голову плюта. В короні з буряків на буряковій гичці […]...
- “Ти схожа. Дві краплі води…” Ти схожа. Дві краплі води Упало з весла золотого. Ти схожа, як дві біди Ні з того, ні з сього. […]...
- “В кукурудзині з-за лиману…” В кукурудзині з-за лиману, Де тихі дині в жовтих снах, Де зайченята плачуть маму І голубим сміється птах, В невільні […]...
- АРГОНАВТИ Ніч неоглядна, безмірна, німа, Чорна, густа, нерухома, порожня. Землю покрила біблійна пітьма, В ілюмінаторах неба нема, Тиша глуха і тривожна. […]...
- “Іще одна сумна калина…” Іще одна сумна калина На кладовищі зацвіла. Під нею ще одна людина Спочинок вічний віднайшла. Дощами обрій просльозився – І […]...