Сутінки
Тягнуться люди з поля, гавкають пси в долині,
Тіні в село крадуться, мов обережні таті.
Річка ножем широким сутінки крає сині,
Все у непевнім світлі, сумнівах і сум’ятті.
Тяжко воли ступають після трудів щоденних,
Вівці товчуться сліпо, ніби сама тривога.
Тільки іще дерева в долах вечірніх темних
Сонячними верхами трепетно вірять в Бога.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- “Спадає тривога не тільки свинцем…” Спадає тривога не тільки свинцем – Спадає тривога дощами в лице, Спадає тривога сльозиною з вій – Її ти, поете, […]...
- АМУЛЕТ Друже! Бачиш образок на стіні? На картині малій в чорних рамах Захід сонця між дерева лісні Багряніє, снуєсь в темних […]...
- ПОРА Вже й сум посивів від турбот щоденних, (Старіються в цім світі й почування). В саду достиглих слив співає вітер, Осінню […]...
- “Присмеркові сутінки опали…” Присмеркові сутінки опали, сону землю й душу оплели. Самоти згорьовані хорали геть мені дорогу замели. І куди не йду, куди […]...
- Сутінки Там, де зійшлись дороги, Із полину і м’яти Зводиться хрест убогий, Наче з Голгофи знятий. Всівся на ньому ворон, Пір’я […]...
- Котиться в нікуди Now does our world descend… котиться в нікуди нині жорстокий світ (друзі як вороги; мов перевівся рід) от і уся […]...
- “Прошуміла за вікнами злива…” Прошуміла за вікнами злива, Відгриміла за обрій гроза. На деревах роса – мов сльоза, А на серці – тривога щемлива. […]...
- Весна Я сиджу в саду. Все старе як світ. Сонце, дерева, квіти. Тільки я молодий, Ніби власний онук. Багато-багато внуків, Тому […]...
- ЗАХІД Над лугом хмари кучеряві, як вівці, що пасе їх місяць. Ростуть дівчата, наче трави, на втіху хлопцям і гульвісам. Воли […]...
- СУТІНКИ У сутінках душі моїй тривожно. Між цих смутних задимлених пожеж, між цих туманів розминуться можна з життям своїм і заблукать […]...
- СУТІНКИ Як залягають сутінки в кімнаті, Я не лякаюся нічого й не боюся, В кирею самоти я щільно огорнуся, Гляджу на […]...
- ПО БУРІ Притихла буря… Низько над землею Тягнуться хмари втомлені, понурі; Сонце сховалось під сіру кирею, Хати здрімались, задумані, хмурі… У густій […]...
- ПОНАД ХМАРИ Понад хмари! Понад хмари, брате! Вийди в гори з навісної хати! На верхах самітних там ще тихо, Не зайшло туди […]...
- 2. ПЕРШЕ СІЧНЯ Перший день – не найпершим був. Тільки це запізно уже… Після слів, після гроз, після бур Підраховуймо жертви жертв. Щоб […]...
- В ГАЮ Той – мудрець, чиї завжди свободнії Над землею вітають думки, Для кого дишуть камні холоднії, З ким говорять квітки і […]...
- ПЕРШИЙ СНІГ Уранці випав сніг – і відтепер Став невпізнанно-білим чорний сквер, І лиш ворони в кронах між гілками На тлі небес […]...
- “Що сталося? Чи Сонце другим боком…” Що сталося? Чи Сонце другим боком Зненацька обернулось до людей? Вони на себе ніби ненароком Сьогодні подивились іншим оком,- Пробилось […]...
- В КАРПАТАХ Застиг сріблястий Прут. Карпати, Як зачаровані воли, На роги місяць підвели, Мов хочуть крайнебо підняти. Хитнувсь, хлюпнувсь, розбігся Прут, – […]...
- САМ ЗА ДЕРЕВОМ З-за дерева узнаю, що я вже не я, а дощ за деревом. Тепер мої вівці пасуться без мене. А я […]...
- IX Allegretto. Сад-пантеон САД між землею і небом ніби міст підвісний ніби міст підвісний провисає між небом і долом земним САД наче міст […]...
- ВЕСНЯНЕ Прекрасна пора травнева, Коли у цвіту дерева – Черешні рясні, каштани… Птахи вже звили гнізда, Пісню чуть гармоніста… Скоро вже […]...
- “А літо сліпо спішило в осінь…” “…Зайці котять передніми лапами По городах капусту в поле”. М. Вінграновський А літо сліпо спішило в осінь, Аж спотикаючись об […]...
- ПАВЗИ Після кількох днів щастя Якому не міг дати назви – Знов почуваю радість муки радість злощастя. Трамвай досяг мене ніби […]...
- “Вітри пригинають дерева…” Вітри пригинають дерева, І злива – немов лавина. А тільки то справа даремна – Поставити ліс на коліна. Громи одгирмлять […]...
- “Зажурився сивий сад осінній…” Зажурився сивий сад осінній В переддень снігів і холодів. Мерехтить на жовтих травах іній, На гілках – ні листя, ні […]...
- “Ніч відходить, як море від берега…” Ніч відходить, як море від берега, А на дні залишаються трави і птиці, Залишається річка, оточена вербами, Залишаються сизі озера […]...
- РЯСТ Після дощів і холодів У чорноліссі ряст зацвів. Допоки ще дерева голі, А світла і тепла доволі, Йому потрібно поспішати, […]...
- РАДІСТЬ Ой, не знаю, що то за причина – Переходжу обережно вулицю, І весь час до мене радість тулиться, Як безжурний […]...
- “Садок, і пасіка, і дід…” Садок, і пасіка, і дід, У курені – суха солома. В зелених травах тоне слід, В розмові щирій тане втома. […]...
- ТРЕМБІТА Я не знаю де, в якому світі, Чи на небесах, чи на землі, Хтось тужливо грає на трембіті, Хтось віщує […]...
- ПРОКЛІН Тепер, коли не треба людям книжки, Лиш плотської жаги й дешевих цін, Коли, неначе вівці після стрижки, Йдуть голі душі […]...
- ТВОЄ ІМ’Я Іноземка! Слово це дике Не по нутру мені. Дам тобі ймення – інше, велике, Мною відшукане в чорній війні. Будеш […]...
- “ВІДГРИМІЛО. ТІЛЬКИ ВАГОВИТО…” Відгриміло. Тільки ваговито Та старанно в шиби стука дощ, І зелено-серпанкові віти Розгойдались над асфальтом площ. Тільки, бач, не мерехтливим […]...
- Коректура Смерть не виправить жодного рядка в строфі адже вона не коректор і не уважна редактриса погана метафора безсмертна бездарний поет […]...
- “З долини, де часу воли ліниві…” З долини, де часу воли ліниві Гойдали Розум в тихому візку, Пішов орач на галактичні ниви, Де зорі – ніби […]...
- ВЕЛИКА ФУГА Ти нічого не ждеш Ні від Бога, ні від мене В накресленій еліпсі твого дня, Повного простих речей, – Тільки […]...
- ВЕЖІ І. В. М. Що хочеш знати? Що мої дні Розбігаються, як дві вівці без пастиря, І що гріюся до гарячих […]...
- ПАДІННЯ МЕТЕОРИТА То був лише початок, не кінець… І ніч була, й весна, і біла хата. Зорею в шибку стукнув камінець, Він […]...
- “Я ніколи не звикну. Я не вмію до тебе звикати…” Я ніколи не звикну. Я не вмію до тебе звикати. Це за примхи ти так гарно мене покарав. І приходять […]...
- “Заворожили ворони світанок…” Заворожили в орони світанок – не сходить сонце – тільки кар та кар. Розбившися грудьми об полустанок, в траві лежить […]...