“Опадають останні листки…”

Related posts:

1. КАЛЮЖА НА КРИЗІ Калюжо з кригою на дні, З малим окрайцем неба! Авжеж не море… Та мені Так легко біля тебе. Щось рідне […]...
2. “Над моєю долею…” Над моєю долею Громи погейкують… Снять чиїмись думами Голови цегейкові. А мені б неспокою Та пряного вітру. Цілувать сопілку, Обіймати […]...
3. “Останні дні осіннього тепла…” Останні дні осіннього тепла, В повітрі ніжність і печаль розлита. Над острівцем далекого села Біліє хмарка, сонцем перемита. А степ […]...
4. “І станом гнучим, і красою…” І станом гнучим, і красою Пренепорочно-молодою Старії очі веселю. Дивлюся іноді, дивлюсь, І чудно, мов перед святою, Перед тобою помолюсь. […]...
5. 20. “На останні гроші придбавши лайнер…” На останні гроші придбавши лайнер, я вбираю очима, писком і мозком вознесіння в небо стрімке, негайне. Піді мною, як кажуть […]...
6. “Під ковдрою засніженого вечора…” Під ковдрою засніженого вечора нутрує місто. У зіницях вікон блакитно фосфорують кінескопи. На велетах благоповерхових ворушаться допитливо, здивовано гнучкі тоненькі […]...
7. РОЗМОВА ІЗ СОНЯХОМ Соняху, світи мені до скону, злотом вишивай мою брову! У твоєму царстві шелесткому – чую: мчать козацькі коні, лучник напинає […]...
8. НА ДАЧІ Дружині Мені з тобою добре як ніколи. За вікнами осінній дощ шумить. І коли міг би – зупинив би мить, […]...
9. “Гаї шумлять біля потоку…” Гаї шумлять біля потоку, Де хвиль весняна течія. Прощай, кохана кароока, Прощай, пораднице моя. В далекий край я від’їжджаю, А […]...
10. ОСТАННІ ВАТРИ Останні ватри догоряють на далеких горах, І зоря за зорею гаснуть небесні світила. Світанок наливається в чашу долини, І перші […]...
11. ЗАЙВЕ ПИТАННЯ Миє жінка у квартирі ввечері підлоги. Раптом сунеться Тимоха, ледве тягне ноги. Жінка в сльози: – Знов напився? Де тинявся […]...
12. “Ні перші, ні останні ролі грати…” Ні перші, ні останні ролі грати Не хочу ні у снах, ні наяву. Замкнув себе за ребра, мов за грати, […]...
13. “Я тягнусь до тебе в ночі й дні останні…” Я тягнусь до тебе в ночі й дні останні, Шепочу до тебе в синю дальню даль. Це журба в коханні, […]...
14. ЗОЗУЛИНЕ ЛІТО Кує зозуля, що життя минає, і полягає літо у покосах. Головами наклавши, духмяніють що є сили трави по цей бік […]...
15. “Хто тебе творив? – ті форми…” Хто тебе творив? – ті форми Наливав принадним змістом? Вроду і поставу горду Хто ліпив, з якого тіста? Бо як […]...
16. “Верстаю шлях – по вимерлій пустелі…” Верстаю шлях – по вимерлій пустелі, де мертвому мені нема життя, за обріями спогаду – оселі ті, до котрих немає […]...
17. “Світи мені, кохана…” Світи мені, кохана, крізь відстані світи! Любов моя не в’яне в тумані самоти. Ще є на світі диво – світає […]...
18. “Будеш, мати, мене зимувати…” Будеш, мати, мене зимувати, Будеш мати мене коло хати, Будеш мати мене коло хати… Ходить полем мій кінь вороненький, Ходить […]...
19. ЗА ТОБОЮ На човнах золотих Заплива молодик За тополю… За тобою лечу, Журавлино ячу За тобою… А туман-ворожбит Зав’язав мені світ Ворожбою. […]...
20. ДО НЕВІРНОЇ Було б шануваться, З другими не знаться, Жили б, жили бі ми з тобою, Як би серце із душою. А […]...
21. НІЧ Од гілки часу відірвалась зірка Та й покотилась… Я дивлюсь у небо. Яка маленька ти без мене, Земле, Зі мною […]...
22. ЗЕЛЕНІ СНИ Над моєю осінню пливе білий смуток бабиного літа. Посивіло небо світове, а мені не хочеться сивіти. Листопадом стеляться літа, але […]...
23. “Ой маю, маю я оченята…” Ой маю, маю я оченята… Нікого, матінко, та оглядати, Нікого, серденько, та оглядати! Ой маю, маю і рученята… Нікого, матінко, […]...
24. ІНДІЯ Навантажена мудрість, сяйвом залита, Устаєш над світами, на схресті шляхів, Променіючи межнем дозрілого літа, Материзно Бга Рата, колиско богів! Від […]...
25. “Учителю, уже ми вдвох з тобою…” Константіне Гамсахурдії Учителю, уже ми вдвох з тобою… Немолодість твоя і молодість моя… І ріки з водами, і вечір за […]...
26. “В царстві ночі степової…” В царстві ночі степової, В царстві ночі серед літа – Ти зі мною, я з тобою, А над нами – […]...
27. 4. ІІІ Ти не будеш знати, ти не будеш знати, ти не будеш чути, як він надійшов. Порваний подолок, пований, пом’ятий, на […]...
28. ГИМН Так сумно, Боже! Красною дугою Та розливаєш блиски на просторі І в синіх водах тьмариш підо мною Вогнисті зорі. Хай […]...
29. 1945-Й КІЛОМЕТР – БАМ Тут я запишу письмо своє БАМу на проголодь часу. Розум державний в очах: сорок п’ятого року, дев’яте. Чоботи й мар, […]...
30. ПРОКРУСТОВІ ЩАСЛИВЦІ – У тебе задовгі руки, – сказав Прокруст. – Відрубаємо – і ти будеш щасливий. – У тебе задовгі ноги, […]...
31. ВІЩУН Обачно! Не запитаєш нікого, де починаються межі ці. Навіть оленя зіркорогого, ні гадюку, темну наложницю, ні мухомора, що мружиться на […]...
32. “Вечеряють…” Вечеряють… Відчинене вікно. Вологий вітер Ворухнув фіранку. Рука здригнулась. Пролилось вино. – Поглянь-но, мати, Хто це там на ганку. – […]...
33. “Ніде нікого. Тиша золота…” Ніде нікого. Тиша золота. Осіннє поле спорожніле й голе. Недавно тут гойдалися жита, Тепер стерня лелеці ноги коле. Холодний день. […]...
34. “ДОТУЛИСЬ ДО ОБЛИЧЧЯ МОГО…” Дотулись до обличчя мого Незрівнянним, люба, твоїм, Щоб кохання чистий вогонь Розвіяв сумніву дим І в криницях наших очей Зазоріли […]...
35. До н. к. с Зранку в холодну могилу Ти жертвою часу лягла; Без жалю загублено силу… А в мене пак гадка жила: Що повівом […]...
36. “Моя гріховнице пречиста…” Моя гріховнице пречиста, Моя лілеє на багні, Чужі обійми, як намиста, Ти познімала при мені. І знов, як у дитини, […]...
37. ARS POETICA Мініатюри сонця – яблуко натхнення на дереві життя – на дереві мистецтва, і творчість, наче присуд, творчість невмоленна і з […]...
38. Як не любить той край, де вперше ти побачив Як не любить той край, де вперше ти побачив солодкий дивний світ, що ми звемо життям, де вперше став ходить […]...
39. “Згасає день за синіми лісами…” Згасає день за синіми лісами, За синіми лісами лягла імла; Пливуть рожеві хмари небесами, І тихо з небесами злилась земля. […]...
40. Осінь Осінь стоїть за плечима. Гляну на поле чи ліс – Перед моїми очима Все мені миле до сліз. Часу хода […]...