“Ні, світе мій, вовік не розлюбить…”

Related posts:

1. Наука – Повідай, вояко, не парубок – порох, Чого це ти сяєш, як сонце на шпорах? Чого веселишся, смієшся потішно? Назавтра […]...
2. ЕПІЛОГ За днями дні, за роком рік мине, Настане час для підсумків і звіту. І наді мною хвилі час зімкне За […]...
3. “так спроквола надходить” так спроквола надходить найтісніша на світі ніч і заступає одним-едине моє вікно і заступає зеленими очима заступає червону потоптану траву […]...
4. “Світе мій! Хмарки легкі, як з вати…” Світе мій! Хмарки легкі, як з вати, В небі – сонце, у цвіту – земля. Тільки б жити!.. Та гримлять […]...
5. СМЕРТЬ І ЖИТТЯ “I зерно мусить вмерти, щоб дати В життєдайному житті життя.” Євген Маланюк Земне буття – вагітне лоно СМЕРТИ, Що в […]...
6. “Світе ясний! Світе тихий!..” Світе ясний! Світе тихий! Світе вольний, несповитий! За що ж тебе, світе-брате, В своїй добрій, теплій хаті Оковано, омурано (Премудрого […]...
7. ЧЕРЕШНЯ Така чудна, мов нетутешня, Цвіте в чорнолісі черешня. Аж посвітліло навкруги Од білоквітої юги. І як вона сюди забралась? Як […]...
8. “Ти все збагнув лише тепер…” Ти все збагнув лише тепер, Коли з’явилися сивини: Народження, життя і смерть Найголовніші для людини. А ще буття і небуття, […]...
9. МОТИВ НІШНІАНІДЗЕ Земля для зерна – не могила, Отрута змії для змії – не отрута. Як піхов клинком не пораниш, Отак і […]...
10. “Світе мій, як це просто, майже буденно…” Світе мій, як це просто, майже буденно – земля під кущами затвердла від тісноти давно, певність під спиною маєш і […]...
11. “Може, так і треба неодмінно…” Може так і треба неодмінно, Як робить давно вже звикли ми: Падати слухняно на коліна Перед геніяльними людьми. Вихвалять, і […]...
12. “Майне у небі опівнічний птах…” Майне у небі опівнічний птах, І срібна дрож пролине по житах, І тінь ковзне по місячній долині, І моторошно стане […]...
13. “Багато бардів скрашують буття…” Багато бардів скрашують буття! Та мало з них велично поривали Мою уяву, – із похвал навали Виходжу завжди я в […]...
14. АБСТРАКТНИЙ СОНЕТ Життя земне – метеорита блиск, А ми – лиш тінь найвищої з субстанцій. І кожному колись напишуть лист, І піднесуть […]...
15. КОЛІЗЕЙ Між бутафорій, павутиння, пилу неслава й слава в мирі ужились, сховавши за оздобу, як могилу, те, що сміялось-плакало колись. А […]...
16. “Нарощування світла…” Нарощування світла. Накладання на чорне й тьмяне храмових тканин. Росте душа в розповні добування такого ж світла з глибу холодин. […]...
17. “О, світе мій…” О, світе мій, гірка моя молитво, скудель скорбот, ілюзій та дощів! Я птаха твоя сива перелітна, сліпий підранок серед комишів…...
18. “Світе любий, таємний, далекий…” Світе любий, таємний, далекий, Так, як зоряні ночі Вкраїни, Як лелека в ту світлу країну, Я полeчу туди, як лелека. […]...
19. НА ГРАНИЦІ На границі Буття й небуття, Життя й забуття Стоїть “Я”, Моє “Я”, Мов Розп’яття. Цупко в землю вп’ялось, стрімко вгору […]...
20. “Немає смерті. І не ждіть – не буде…” Немає смерті. І не ждіть – не буде. Хто хоче жить, ніколи не помре. І будуть вічно веселитись люди, І […]...
21. “І що в тобі, моя відрадонько…” І що в тобі, моя відрадонько, Мій вищий знак, безсмертний квіт, А чи ота єдина правдонька, Що з роду в […]...
22. ДРУЗЯМ Даремне ревно нищите мене. На цій Землі – усі ми діти смерті. Мене також ця чаша не мине. То не […]...
23. НАД МОГИЛОЮ БАТЬКА – (Уявне) Це ми – смертні залишки твого буття, свідчення світові, що ти жив, існував, – тривожимо твій досконалий кам’яний погляд молитвою, […]...
24. “Минеться ніч, розвієсь тьма…” Минеться ніч, розвієсь тьма, Просниться чорний сон. Настане день! Життя, весна Загляне до вікон. Та нім мине недолі час, Нім […]...
25. КЛІТКА Тінь-тінь! Попалася синичка в пастку – забаві ненаситній в пащу. Тінь-тінь… У клітці синя тінь, повітря, світла і пшона доволі, […]...
26. ВІДПУСТКА Срібляста стежка на воді, На березі – вогні. І зорі, як у неводі, У темній глибині. Сиджу собі на камені, […]...
27. “Ми матері собі не вибираєм…” Ми матері собі не вибираєм – Стареньку, вбогу маєш берегти. На землях тих, які вважають раєм, Прийти у світ чомусь […]...
28. “За все доводиться платити…” За все доводиться платити, Ніщо безслідно не мине. Життя у кожного одне, І гідно слід його прожити. Без помилок не […]...
29. ВИБІР Я проміняла мрію на усмішку, міраж крайнеба на земне тепло; життя розкрилось, мов чудесна книжка, потоком прагнень щастя потекло. Не […]...
30. ОБРІЙ Там, де море з небом обнялося, Обрій – мов натягнута струна. А за ним – безмежне безголосся, Мороком покрита таїна. […]...
31. ОДЕРЖИМА (Драматична поема) Дія II + II Гефсіманський сад*. Дванадцять учеників сплять непробудним сном. Месія молиться. Міріам нишком крадеться попід садовим муром, стає в найглибшій […]...
32. АМАЗОНКА Вірі Вовк Ріко могутня, предковічна сило, Нового світу щедрий хліб і сіль! В обійми взявши радісну Бразіль, Її підводиш у […]...
33. “Народження і смерть…” Народження і смерть, Початок і кінець. І все-таки живе Надії промінець, Що прахом стане плоть, А дух не одквітує І […]...
34. “Як жити хочеться! Несказанно, безмірно… “ Як жити хочеться! Несказанно, безмірно… Не надивився я ні на зелену землю, Ні на далекі сині небеса. Я не наслухався […]...
35. “Рвемося у юності з дому…” Рвемося у юності з дому, Жаданого щастя шукаєм. Уваги на те не звертаєм, Що стане за щастя потому. Але набивають […]...
36. ХОР ЛІСОВИХ ДЗВІНОЧКІВ + (Уривок із поеми) Ми Дзвіночки, Лісові Дзвіночки, Славим день. Ми співаєм, Дзвоном зустрічаєм: День! День. Любим сонце, Небосхил і […]...
37. “Таємна тиш вечірніх перевтілень” Таємна тиш вечірніх перевтілень, заснулі гомони когось спросоння кличуть, І вже проміння біле відлетіло на тиху втому тихого обличчя. На […]...
38. “Без назви, але без гіркоти…” Що вдієш, просто часу не було своєчасно життя прожити. Спочатку довелося почекати, поки війна стане спомином. Потім – зробити свій […]...
39. ЗЕМЛЯ 1. Присутність снігу серед поля розширила очам роздолля, і тану я, мов грудка солі, – вітри гуляють подовколлям: роздмухують, розносять […]...
40. “Качки летять! Марієчко, – качки…” Качки летять! Марієчко, – качки… Качки летять! У крилах свище небо… Важкі соми пригублюють гачки, І жовкне білий світ навколо […]...