КАДРИ З ТЕЛЕФІЛЬМУ
Ввійдіть у гай, без поспіху ввійдіть,
Знайдіть себе у щебеті і квіті.
Тепер скажіть: ну як могли ви жить
Без цього гаю на оцьому світі?
Ну як могли ви нидіти отак,
Щоб день при дні, неначе за стіною,
Цвіли фіалки, осипався мак,
Пливло осіннє листя за водою?
Ах, вам не час! Я розумію вас.
Я сам такий. Мені вас не судити.
Це просто я дививсь телесеанс,
Де лебеді кружляли у блакиті.
Це оператор – мудра голова –
Пришвидшив зйомку, аж занило в грудях,
Щоб показати, як росте трава,
Як хризантеми розцвіли у грудні.
А я подумав: ось тобі і на!
Уже і це для тебе стало дивом.
Уже і світ тобі – з телевікна,
І таїна – за телеоб’єктивом.
А як же далі? І невже колись,
В якомусь році чи в якомусь віці,
І шум беріз, і перелуння птиць
Полинуть тільки в записі на плівці?
Я вже стрічав такі дива у США.
Екстравагантність. Супермода часу.
Опустиш цент – і защемить душа
Од шуму моря і квиління чайок.
І шелесне сполоханий вітрець,
І ворухнуться з подиву гардини…
Але не втішать стомлених сердець
Оті дива в отелі Мак-Альпіні.
Посеред ночі у рекламній млі
Прокинешся – чи маритсья, чи сниться?
Летять і квилять в небі журавлі,
Цвітуть сади, пшениця колоситься.
Зітхнеш, устанеш, в перископ вікна
Піймаєш дальній клаптик океану:
Десь там, за ним, кохана сторона,
Луги й ліси у повісмах туману.
Але і вдома, в колотнечі справ,
У вічному, хронічному цейноті
Не часто ми буваєм серед трав,
Серед гаїв у квіті й листозлоті.
Невже навік роковано отак,
Щоб день при дні, неначе за стіною,
Цвіли фіалки, осипався мак,
Пливло осіннє листя за водою?
Невже всеможний маг-телесеанс
Замінить нам струмки, дерева, трави?..
Ах, вам не час! Я розумію вас,
І все-таки задумайтесь, їй-право!
(4 votes, average: 3,50 out of 5)