“Берег річки. Трава лугова…”
Берег річки. Трава лугова.
На вогні казанок закипає.
Сплесне риба чи крикне сова –
Довго-довго луна не стихає.
Кущ лози. Одиннока верба.
Сходить місяць. Вітрець повіває.
Далина голуба-голуба,
Станеш, глянеш – душа завмирає.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- “Тихий берег понад морем…” Тихий берег понад морем Темна нічка обіймає. Виплив місяць із-за хмари, Море стиха промовляє: Хто се ходить? Чи безумний, Чи […]...
- “Вітрець війнув на річки лезо…” Вітрець війнув на річки лезо, здмухнувши з клена дрібен жар й розплівши гойдалку берези, де спав малесенький Ікар. І дві […]...
- “Солов’ї затихають опівночі…” Солов’ї затихають опівночі, Сходить місяць, квітує жасмин. Лине стежка в хліба половіючи, М’яко пахнуть чербрець і полин. Тихо. Світло. Роса […]...
- “Степові стежини. Путівниці…” Степові стежини. Путівниці. Синь і сонце. Небеса і птиці. Білі села, наче острівці Омиває океан пшениці. Степове безмов’я. Далина. Одинока […]...
- “Трава у лузі пожовтіла…” Трава у лузі пожовтіла, Завмерла річка в берегах. Стара верба осиротіла, Згубивши листя на вітрах. Стоїть вона край оболоні, І […]...
- БЕРЕГ ЧЕКАННЯ Через душі, мов через вокзали, Гуркотять состави почуттів… Може, сподіватися зухвало, Вірити і ждати – поготів. Та не вірить я […]...
- “Обвалюється берег…” Обвалюється берег на сивого півня у джерелі. Блискуче насіння виповнює луки, що завше в мені. І знову ростки його в […]...
- У ПОЛІ Гей, у мене був коняка, Був коняка-розбишака, Мав я шаблю і рушницю, Ще й дівчину-чарівницю. Гей, коняку турки вбили, Ляхи […]...
- “Я берег побачив на спаді туману…” Я берег побачив на спаді туману, зозулю почув, що кувала свій жаль, відчув, як поволеньки літечко тане, збагнув, як поволі […]...
- “Ще назва є, а річки вже немає…” Ще назва є, а річки вже немає. Усохли верби, вижовкли рови, і дика качка тоскно обминає рудиментарні залишки багви. І […]...
- 3. Риба, яка проти річки протяжно пливе Риба, яка проти річки протяжно пливе, уповільнює воду, завертає її, відсуває – і за тим ось корчем – вже початок […]...
- 3. Риба, яка проти річки протяжно пливе Риба, яка проти річки протяжно пливе, уповільнює воду, завертає її, відсуває – і за тим ось корчем – вже початок […]...
- “Бур’ян, трава, дрімота…” Бур’ян, трава, дрімота. Тут молодість гуляла І хвіртку як ворота До раю, відчиняла. Стою у запустінні, Пригадую колишнє. З минулого […]...
- “Тінь вечірньої птиці…” Тінь вечірньої птиці На екрані вікна. Панорама столиці, Голуба далина. Вийде місяць впідповні, Одіб’ється у склі На трамвайнім вагоні, Що […]...
- РОЗРИВ-ТРАВА Віршам і снам не вір: травур, та рев, та вир. З варив розрив-трави скроплений кожен вірш. Зов небезпечних круч, віри […]...
- “На березі гойднувся листок…” На березі гойднувся листок – Ти негайно натис на курок. Промине років десять чи сто – Буде падати з неба […]...
- “Холодне море, день похмурий…” Холодне море, день похмурий, Пісками вкритий берег бурий. Справляє сірий бал сльота, І нудить світом самота. Куди не глянеш – […]...
- СОН Колись я заснув, бо втомився, І сон мені дивний приснився: Дитиною бігаю в чистім дворі, А двір наш веселий і […]...
- МІСЯЧНА ДОРІЖКА Яка безкрая далина! З-за моря місяць вирина… Човни і місяць, море й ти… Гей, човне, хвилі ріж ці! Отак би […]...
- ОБОЛОНЬ Наш будинок – просто над рікою, І вночі, коли стихає місто, З-поміж верб, сяйнувши над водою, До балкона підпливає місяць. […]...
- СПІВАЄ СЛІЧЕНКО Ех, цигани! Солодка воля, Золотий перелив гітари. Кочувала світами доля, Як підхоплені вітром хмари. Доле, доле – степи та ватра. […]...
- “І місячну сонату уже створив Бетховен…” І місячну сонату уже створив Бетховен. І тінь місяцехода вже зорям не чужа. А місяць все такий же: і молодик, […]...
- Досвітнє дівування води обертається на зозулю досвітнє дівування води обертається на зозулю плачем двотільця що розпадається на того чиї сни перепливають коні і ту у чиєму […]...
- Сміх сови Вільгістю повіяла левада, І, сяйнувши в хмарах полохливо, Засвітився оком конокрада Над рікою місяць хворобливо. У воді печаль його відбилась, […]...
- БАЛАДА ПРО ПЕРШЕ КОХАННЯ За горою, імлою повитою, Сходить сонце, а місяць зайшов. Як ріка не вертає до витоку, Не повернеться перша любов. Не […]...
- Вечір Стишена природа, Голуба імла. Ніжна прохолода Землю обняла. Линуть із узлісся Щебети пташок. Шелестіння листя Переплів струмок. Сінокіс пророчить Лагідна […]...
- ПРОГУЛЯНКА Кує зозулею уранці Старий годинник-казкомов, І сонце в усесвітнім танці Колеса жовті котить знов. Ось небо розімкнуло жмені, Злетіли жайворонки […]...
- “Рожева квітка сонця…” Рожева квітка сонця Над морем голубим. І прибережні сосни, І хмарка-пілігрим. Оглянешся довкола – Намети, люди, пляж. Спокійні виднокола, Курортний […]...
- “Бджола не літає у поле по взяток…” Бджола не літає у поле по взяток. Птахи одспівали. Озимі зійшли. Труди, перелиті в добро і достаток, Лягли короваєм на […]...
- “Сади цвітуть – вже не мої сади…” Сади цвітуть – вже не мої сади, І місяць сходить – не в моїх зіницях. І де та птиця, та […]...
- ВЕСНА (“Росте Антонич і росте трава…”) Росте Антонич і росте трава, і зеленіють кучеряві вільхи, Ой, нахилися, нахилися тільки, почуєш найтайніші з всіх слова. Дощем квітневим, […]...
- “А ще тремтіння паростка і грім…” А ще тремтіння паростка і грім, А ще весна, хоч май в останніх числах, І я в своєму спалаху новім […]...
- “Ночі туманні, ночі осінні…” Пам’яті Івана Григурка Ночі туманні, ночі осінні, Місяць та степ за селом. Хто там пройшов по далекій стежині, Білим махнув […]...
- “Трава із вітром гомонить…” Трава із вітром гомонить, А річка з берегами. До квітки квітка лебедить І лине пелюстками. Цвіте і міниться блакить Під […]...
- УЛИЦЯ – Світи, зоре, ізвечора, а місяць з півночі; Вийди, милий, чорнобривий, потіш мої очі! – Дівка хлопця визиває, На ігрище […]...
- “Щороку вмирає трава…” Щороку вмирає трава І листя з дерев облітає. І час прибирає права На все, що квітує-буяє. І наше життя – […]...
- ЛЮДИНА + 1 Ніч темна, олив’яна, зимна, люта, чорна, Лиш вітер обертає хмар важенні жорна. Лиш срібна смерть іде в садиби […]...
- “Роман мого життя близький до епілогу…” Роман мого життя близький до епілогу, В гаях прожитих літ блукає листопад. Надходить час мені збиратися в дорогу, З якої […]...
- СТИХАЄ ВЕЧІР Стихає вечір. Над горою Червоний місяць устає. Я так стужився за тобою, Любов моя, життя моє. Вслухаюся у шум прибою, […]...
- “Суха трава пов’язана в пучки…” Суха трава пов’язана в пучки, Коріння й зілля в сінях і коморі. З усіх усюд сюди приходять хворі, Приносять бабі […]...