ПРОГУЛЯНКА
Кує зозулею уранці
Старий годинник-казкомов,
І сонце в усесвітнім танці
Колеса жовті котить знов.
Ось небо розімкнуло жмені,
Злетіли жайворонки з них,
А півням змалював гребені
Збиточний ранок-чарівник.
В ріці верба купає віти
І манить синя далина.
І як цим світом не радіти,
Що юний день дарує нам?
В долині лагідно колишуть
Зерно зелене пшениці
І леготом отава дише:
Цілунки чую на лиці.
Суничний запах віє всюди
І смеречинням свіжо дме.
На зрубі вітер тне присюди
Й живиця капає, як мед.
Мені доріжка зарябіла,
У верховітті кличе птах!
Моя душа – роменом біла,
І радість-мальва на устах.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- ПІЗНЄ ЛІТО Синиця з цвіркотом вікном нераз Влітає вістку про город подати: Осіння наступає вже пора, І жовкнуть листя й гарбузи пузаті. […]...
- “Акації. Бджолині дзвони…” Акації. Бджолині дзвони. Пшениці колихливий лан. І маків полотно червоне, Рвучке і ніжне, мов талан. Гніздо в колоссі, мов колиска, […]...
- Повчальна травнева прогулянка що ж ходімо по розпеченому гравію ці надозерні городи й будиночки – сумовитий симбіоз красивого й корисного де гостро пахне […]...
- ВОЛОДИМИР ВОЛИНСЬКИЙ Які віки хмарами пропливли… А небо свіжо поломеніє синню! І проступає древній град з імли Над водами, над сивою Волинню. […]...
- ФІНАЛ Геніальність душі у спокусливім слові, Гіркота на устах, як прибита підкова – Це реальні штрихи у робітні поета, Коли голос […]...
- ЛИЖНА ПРОГУЛЯНКА ДО СТАРОЇ РУЗИ Хмари насуваються із півночі, Гнуться сосни, Мов хвостища півнячі, Вітер вирвавсь, – мабуть, нажене Сніг чи щось подібне крижане. Пробиваюсь […]...
- ПАХНЕ ЛУГ І досі пахне луг той свіжо Купини вогкі, вичвирки води І небо квітів… Як зі всього світу Нанесені, насіяні сюди. […]...
- “Здалеку надходять…” Здалеку надходять. Із душі тихої – ще жовта й старовинна… Афин запах, потім запах сіна. Потім ночі, дні й роки […]...
- ДО ТЕРНОПОЛЯ Вклоняюсь тобі, давньє місто з тернового поля, Над плесом, що синьо-глибинно цвіте, І душам високим людським, як високим тополям, Де […]...
- ПІСНЯ ПРО ГОЛУБКУ Я мала голубку – і вмерла вона. Я думаю, вмерла з обновки: Зв’язала їй ніжки та нитка міцна, Яку я […]...
- НА БЕРЕЗІ БЛАКИТНОГО І ЗЕЛЕНОГО МОРІВ Моря – зелене та блакитне. Зелене в обріях стоїть. Блакитне над зеленим квітне, іскриться і палахкотить. Зелене – жайворонком сяє, […]...
- “Спинилось літо на порозі…” Спинилось літо на порозі І дише полум’ям на все, І грому гордого погрози Повітря стомлене несе. Умиється зелене літо І […]...
- ПЕРШИЙ СНІГ Притишив кров. Притишив крок. І вищі стали гори. Йде перший сніг, немов пророк, в якого серце хворе. Як важко дихати […]...
- “Ночі цієї…” Ночі цієї дерева залишені сам не сам із морозивом, нашорошені, гублять шорстке із сивою памороззю листя. І воно закружляло – […]...
- ДО СІЯЧІВ Де ви, правди всенародної Та братерства сіячі? Де ви, мислі благородної Тверді духом діячі? Вийдіть купою, порайтеся, Гляньте: трупи та […]...
- ЗАПАХУЩИЙ ТРАВЕНЬ Благословенні зруби й полонини, Що вас я хочу в безнадійні ночі! Як добре – там – знайти зорю пророчу, Дзвонити […]...
- З “ЄВАНГЕЛІЇ ПІЛЬ” Знову Біблія літа розкрила Сторінки заколосених піль. Легкий вітер напружує крила Гнати леготом золото хвиль. Все забув: мої смутки і […]...
- “Ой, заграло небо, ой, заграло…” Ой, заграло небо, ой, заграло – От червоне, золоте, а от зелене. Тундра тиха, тундра добра стала, Як рахманні, як […]...
- XXXIX. “Крізь сон…” Крізь сон чую твою присутність біля себе. Не знаю, чи це сльози, чи цілунки, теплими краплями падають на моє лице....
- РОДОВІД ЗЕРНА На дні правічної могили знайшли історики зерно. Воно не вмерло, не зогнило, в землі поховане давно. Крізь тіло пращура оспале […]...
- “Пролились небесні сльози…” Пролились небесні сльози На сріблясті верболози. На зелені лопухи, На цей досвіток глухий… І привиділось у сні: Обмолочується сніп, – […]...
- “В твої голубенькі очі…” В твої голубенькі очі, Як в море тих е, зазираю, І мрій стільки в серці у мене, Що я про […]...
- РУБАЧ + О чорний пугачу, не кряч, Що всюди лиш журба є, Бо є ще радісний рубач, Що дрова з піснею […]...
- ТИХУ КАЗКУ Тиху казку дерева шумлять І колишуть золочене листя. Десь далеко лебеді ячать, Тут ще осінь, розкішна, імлиста. Як весною: неспокій […]...
- ПІДМОВА Ні, ні, мамко, ні, ні, дівко, Я тобі не ворог; Не лякайся, моя галко, Не втікай од мене. Ходім вкупі […]...
- “Знов весна, і знов надії…” Знов весна, і знов надії В серці хворім оживають, Знов мене колишуть мрії, Сни про щастя навівають. Весно красна! Любі […]...
- “Злітає сукня і сорочка…” Злітає сукня і сорочка, Злітає ліфчик, як мотиль… І сиплеться із колосочка Зерно божественних зусиль. Зерно таємного творіння, Що з […]...
- МЕТАМОРФОЗА З АВТОПОРТРЕТОМ, АБО ЯК ЄВРОПЕЄЦЬ СТАВАВ ЄВРОАЗІЙЦЕМ Був – аж не віриться – юним, веселим, Як вітерець у маю. Гріли земля, рідний сад і оселя Душу вразливу […]...
- ПАМ’ЯТЬ Луги забувають торішню траву, Ліси забувають торішнє листя. Зерно забуває ріллю степову, А люди – своїх попередників лиця. Та в […]...
- “Сріблом відсвічують Світязя хвилі…” Сріблом відсвічують Світязя хвилі, Плинуть вздовж берега лебеді білі, Мріють в заплавах рибальські човни, Світ повен світла і таїни. Сосни […]...
- “Шлях-дорога в небокрай веде…” Шлях-дорога в небокрай веде. Обіч розступається стерня. То не я – моя уява йде, Наче босоноге старченя. Люди добрі, орачі-дядьки! […]...
- МЕДВЕДІВКА Медведівко, Залізняка Максима Похреснице, зустрінь мене, зустрінь! Свободою старшною одержима Твоя душа, твоя плодюча рінь. Зерно твоєї правди й непокори […]...
- ЖЕРТВА НАСИЛЛЯ Той задавлений біль, затамований плач, той придушений крик у морщин борознах заховались на твому лиці, той приглушений жах, що зачах […]...
- Зернини маку зернини маку із зерен пшениці шорстку солому щоб зібрати хліби дванадцять братів журавлями з північним вітром грудьми об шиби сорочки […]...
- Гріє сонечко! Гріє сонечко! Усміхається небо яснеє, Дзвонить пісеньку жайвороночок, Затонувши десь в бездні-глубіні Кришталевого океану… Встань, Встань, орачу! Вже прогули вітри, […]...
- ЗЕРНО Покладу на долоні зерно: Скільки праці ввібрало воно, Скільки віри і поту святого В цій малесенькій крихті живого! Що ж […]...
- СПОМИН В рожевій куряві дорога, Рожеві села в далині… О, як дзвінко, голоснорого Ти відкликаєшся мені! Ще вітряки – як на […]...
- На ліктях вже не мозолі на ліктях вже не мозолі на ліктях п’яти на золотисто-жовтім тлі зринаєш п’ятим у першого в блідій руці курмей зов’ялий […]...
- СНІЖИНКА Баядерці сніжинка – балерина між небом і землею, спраглому – манна пречиста ні для кого, дитині – мандаля на темному […]...
- “Відцілувалося, як відкувалось…” Відцілувалося, як відкувалось, Хоч і не виспавсь ячмінний колос – Осені синій і жовтий колір – Осінь до серця тихо […]...