Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

ПРОГУЛЯНКА

Кує зозулею уранці
Старий годинник-казкомов,
І сонце в усесвітнім танці
Колеса жовті котить знов.

Ось небо розімкнуло жмені,
Злетіли жайворонки з них,
А півням змалював гребені
Збиточний ранок-чарівник.

В ріці верба купає віти
І манить синя далина.
І як цим світом не радіти,
Що юний день дарує нам?

В долині лагідно колишуть
Зерно зелене пшениці
І леготом отава дише:
Цілунки чую на лиці.

Суничний запах віє всюди
І смеречинням свіжо дме.
На зрубі вітер тне присюди
Й живиця капає, як мед.

Мені доріжка зарябіла,
У верховітті кличе птах!
Моя душа – роменом біла,
І радість-мальва на устах.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

ПРОГУЛЯНКА - ВІРА ВОВК