ПАСТОРАЛЬ ХХ СТОРІЧЧЯ

Як їх зносили з поля!
Набрякли від крові рядна.
Троє їх, пастушків. Павло, Сашко і Степан.
Розбирали гранату. І ніяка в житті Аріадна
вже не виведе з горя отих матерів.

А степам

будуть груди пекти ті залишені в полі гранати,
те покиддя війни на грузьких слідах череди.
Отакі вони хлопці, кирпаті сільські аргонавти,
голуб’ята, анциболи, хоч не роди!

Їх рвонуло навідліг. І бризнуло кров’ю в багаття.
І несли їх діди, яким не хотілося жить.
Під горю стояла вагітна, як поле, мати.
І кричала та мати:

– Хоч личко його покажіть!

Личка вже не було. Кісточками, омитими кров’ю,
осміхалася шия з худеньких дитячих ключиць.
Гарні діти були. Козацького доброго крою.
Коли зносили їх, навіть сонце упало ниць.

Вечір був. І цвіли під вікнами мальви.
Попід руки держала отих матерів рідня.
А одна розродилась, і стала ушосте – мати.
А один був живий. Він умер наступного дня

(3 votes, average: 4,00 out of 5)

У ДИТЯЧОМУ БУДИНКУ Од болю і сорому світ паленів, Життя вивергало приховану драму. Покинуті діти живих матерів Співали про сонце, і небо, і […]...

РАНКОВА ПАСТОРАЛЬ Розвиднювалось. Ми пішли косити за грунь. А нам навстріч несли трембіти чоловіки з присілка – хтось помер. Була ще тиша. […]...

“Двійко дитячих очей…” Двійко дитячих очей Їх помирити хотіли. Як вони тоскно синіли – Двійко дитячих очей! Він пакував чемодан. Біла сорочка упала. […]...

“І вдень журюсь, і серед ночі…” І вдень журюсь, і серед ночі: Ой Лелечко ж, мій боже Лелько! Весна та гарні карі очі У змові на […]...

“Дорости до пісні матерів…” Дорости до пісні матерів, Що любов, красу свою і вроду Віддають майбутньому народу, Народивши дочок і синів. І, проживши стільки […]...

ВЕЧОРОВА СТЕЖКА Мені ще світить мамине лице, та вже у білій хаті вечоріє. Щемливо пахнуть сивим чебрецем засмучені осінні вітровії. Веде мене […]...

ДОНЬЦІ АЛЛІ РОДЖЕРС Доньці Аллі З покривлених покрівель рине в ринви злива, Змиває спеку й пил з просмолених дахів, Води дзюрчання й бляхи […]...

І Є НАРОД На сизих пагорбах рясне село горіє, І сірі вітряки докрилюють свій вік. В брунатних берегах ріка багряна мріє, І гай […]...

“Змалку вдихнув…” Змалку вдихнув те, що вдихнув, решту – із книжки, Пишуть, що ми – люди із тьми, браття-опришки. Пишуть: не знав. […]...

“Грались патронами. Грались гранатами. Грались затворами…” Грались патронами. Грались гранатами. Грались затворами. Грались снарядами й бомбами. Грались кинджалом і тесаком. Гралися толом і мінами. Грались червоними […]...

“І мати молода, і сонце юне…” І мати молода, і сонце юне, І в неї на колінах немовля. В прозорому повітрі, наче струни, Гудіння оксамитного джмеля. […]...

ПОСТСКРИПТУМ А що? – Як раптом над рікою До тебе скрипка прилетить, Але не впізнана рукою, Вона зіщулиться – і вмить […]...

Постскриптум А що? – як раптом над рікою до тебе скрипка прилетить, але, не впізнана рукою, вона зіщулиться-і вмить у ній […]...

ДАР ВІТЧИЗНИ Можна втратити все, але мати Вітчизну. Повернуся я знов у родинне тепло. Розбуджу я росу. Двері мати відчинить – і […]...

Проблеми Проблеми не вирішують, Їх переживають, Вони минають, Як дні, Що майнули І зникли за обрієм. Вони спадають із пліч, Наче […]...

КРОПИВА У зеків на травинку очі ласі – Обстежують, немов це диво з див. Отож коли кропива піднялася, Я старанно її […]...

ЛЕТИТЬ ГАЛКА ЧЕРЕЗ БАЛКУ Летить галка через балку, Літаючи, кряче… Молодая дівчинонька Ходить гаєм, плаче. “Не пускає мене мати Вранці до криниці, Ні жита […]...

СМАК ЯБЛУКА Ви їли яблука з моєї України? Ні, ви не їли… Їхній смак пізнати Тоді лиш можна, як в тюремні стіни […]...

“Ой я свого чоловіка…” Ой я свого чоловіка В дорогу послала, А од шинку та до шинку Стежечку топтала. Та до куми заходила Пшона […]...

“Щоденно сум’яттям у сон не дощ…” Щоденно сум’яттям у сон не дощ, А та габа багата… I Ви… Де жереб береже Див. О Вiчна рамо помаранчiв, […]...

“Соромимося ласки матерів…” Соромимося ласки матерів, Та і самі живем без сантиметрів. Не раз вогонь чуття в тобі горів, А от відкритись не […]...

“Коли я чую від мого онука…” Богданкові Коли я чую від мого онука З дитячих уст Шевченків заповіт, На серці тепло – не вмирає міт Про […]...

“Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі…” Пам’яті Василя Симоненка Наш Василь іде по найдавнішій у світі дорозі З розплющеними 28-літніми очима Наш Василь іде по останній […]...

ДОЧЕКАЛАСЬ МАТИ СИНА Дочекалась мати сина, Повернувся з війська: Гімнастерка, шинелина, Виправка армійська. Зустрічала вся родина, Щедро частувала. Голуба і мирна днина За […]...

МЕШКО Скорботна Мамо! В давнину Ніоба Такої долі мати не могла. Калічать сина каторга, хвороба – І душу душить арештантська мла. […]...

“Мій перший вірш написаний в окопі…” Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите […]...

“Закувала зозуленька…” Закувала зозуленька В зеленому гаї, Заплакала дівчинонька – Дружини немає. А дівочі молодії Веселії літа, Як квіточки за водою, Пливуть […]...

“Десь-не-десь, в якомусь царстві…” Десь-не-десь, в якомусь царстві, дзвони били по лицарству, дзвони били й перестали, бур’яном позаростали повмирали дзвонарі, залишились комарі. Комарі на […]...

Подражаніє Ієзекіїлю Глава 19 Восплач, пророче, сине божий! І о князях, і о вельможах, І о царях отих. І рци: “Пащо та […]...

ДРАМА І в мене є спомин маленької лялі, Не тямлю, хто нею мене вщасливив; Як льон, мала коси, уста – як […]...

БІЛА СИМФОНІЯ Було нам тоді не до сміху. Ніч підняла завісу – біла симфонія снігу пливла над щоглами лісу. А ліс, як […]...

“Ходить хвора мати, простяга долоні…” Пам’яті подруги дитячих літ Галинки Ходить хвора мати, простяга долоні, Щоб у них поклали правдоньку її. І мене питає, чи […]...

СЕРПЕНЬ. ДНІСТЕР …і врешті ми спинилися. Ріка текла внизу, одвічна і невпинна, а ми, мов на краю материка, де притча лопушана і […]...

МАЙЖЕ КОЛИСКОВА Хлопчик: Мамо, сонце знов заснуло на сосні. Мати: Заснуло, сину, між гілками. Хлопчик: І гріє там хрущів? Мати: З жучками. […]...

ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА. ВІЧНА МАТЕРИНСЬКА ЕЛЕГІЯ Проходила по полю – Зелене зеленіє… Назустріч Учні Сина: Возрадуйся, Маріє! П Тичина, “Скорбна мати” Назустріч Учні Сина, Під руки […]...

МАЙЖЕ КАЗКА Коли і де, і у якім столітті (Чи на землі, чи, мо’ й не на землі) Те грішне “я” жило […]...

А ВСЕ БУЛО… НІКОЛИ За життя матерів златоусти-поети вряди-годи навідують домівку, і то на хвильку: “Та скоріше, мамо! Нема ж коли: машина вже під […]...

“Яка любов мені наснилась!..” Яка любов мені наснилась! Я аж заплакав уві сні. Вона була – як вища милість, Навік дарована мені. Вона, як […]...

“Ми стрілись: Як удвох – вогонь і лід…” Ми стрілись: Як удвох – вогонь і лід. Я лід топив (чи піт зросив гіркаво?) Але до таїни (жалі, жалі…) […]...

Руська мова Руська мати нас родила, Руська мати нас повила, Руська мати нас любила: Чому ж мова єй немила? Чом ся нев […]...

Related posts: