“Кобзарю…”

Кобзарю,
знаєш,
нелегка епоха
оцей двадцятий невгомонний вік.
Завихрень – безліч.
Тиші – анітрохи.
А струсам різним утрачаєш лік.

Звичайні норми починають ст аріти,
тривожний пошук зводиться в закон,
коли стоїть історія на старті
перед ривком в космічний стадіон.

Вона грудьми на фініші розірве
Чумацький Шлях, мов стрічку золоту.
І, невагома, у блакитній прірві
відчує врз вагому самоту.
І позивні прокотяться луною
крізь далі неосяжно голубі…

А як же ми, співці краси земної?
Чи голоси у нас не заслабі?
Чи не потонуть у вітрах простору?
Чи сприймуть велич нової краси?..

Тарас гранітний дивиться суворо:
– А ви гартуйте ваші голоси!
Не пустослів’ям, пишним та барвистим,
не скаргами,
не белькотом надій,
не криком,
не переспівом на місці,
а заспівом в дорозі нелегкій.
Бо пам’ятайте,
що на цій планеті,
відколи сотворив її пан Бог,
ще не було епохи для поетів,
але були поети для епох!

(2 votes, average: 4,00 out of 5)

КОБЗАРЮ Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгомонний вік. Завихрень – безліч. Тиші – анітрохи. А струсам різним утрачаєш лік. Звичайні […]...

“Ми здавна прагнем пориву й краси…” Ми здавна прагнем пориву й краси, Звитяги слова, роздумів і діла; Даруєм людям гойні голоси, Щоб горда звага в серці […]...

ІЗ ПОЕМИ “ГАЛІЛЕЙ” – Нехай буде воля твоя, Часе мій, На землі натомленій цій! Комашнинка маленька я На твоїй байдужій руці… Ой, упали […]...

“Помий собі обличчя до краси…” Помий собі обличчя до краси водою джерела жертовного, де мочаться топільниць голоси. Помий собі обличчя до краси. На судний день […]...

“Так пахне спека на стерні…” Так пахне спека на стерні Достиглим літом і здоров’ям, Так переповнюються дні І сподіванням, і любов’ю. Але у тихі вечори […]...

“Обвітрені, закурені обличчя…” Обвітрені, закурені обличчя, Розкотисті, співучі голоси… Я виростав серед ції краси Духовного народного величчя. Мене з дитинства чарували ним Звичайні […]...

“Благословенний час вертання…” Миколі Плав’юку Благословенний час вертання Птахів із вирію, коли Весна іще холодна й рання, І небеса ще не цвіли Блакитним […]...

“Слова, що прості і суворі…” Слова, що прості і суворі, Як велич того Різдва, Що нас у горінні, не горі, Порвало і ще порива. Товаришу […]...

СЛОВО ДО НІМЦІВ на появ “Позиченої кобзи” І Довгенько нам була Німещина замкнена, Замкнули ж нам її герої-козаки, Наслухалась про них вістей уся вселенна, Які вони були […]...

“Добре, що є ці столи між дубами…” Добре, що є ці столи між дубами,- Там, де біжить прохолодний струмок. Хтось тут, поставивши кошик з грибами, Відпочива від […]...

ДО ІГОРЯ КОСТЕЦЬКОГО (Надсилаючи “Вибрані поезії” Джона Кітса) Ми в час ісходу зовсім не дружили. І наші, в мандрах розбуялі, сили На протилежних бились бігунах. Як часто згарячу […]...

“Будні мої безтурботно течуть…” Будні мої безтурботно течуть, Наче пруги океану, Сосни довкола постелю тчуть Зайді-туману. Сонце золотить брунатні бори, Хмари мережать панелі. Зором […]...

КОСОВИЦЯ Над покосами марево тепле, Днина гожа, висока, ясна. Серед лугу косар косу клепле – Колихає простори луна. У зеніті, в […]...

СЛОВО ДО РОЗСТРІЛЯНИХ Це правда: кров з каміння може змити дощ, червона місяця хустина може стерти, але наймення ваші багряніш від рож горять […]...

ВСТАНЬ, ТАРАСЕ, ПОДИВИСЯ Встань, Тарасе, подивися, – Не пізнаєш України: Оновилося Полісся, Лише пісня з полонини! У сім’ї великій, новій, Кайдани старі порвавши […]...

“Моя господа схована в снігах…” Моя господа схована в снігах. Лягли замети – як сагарські дюни. Порожній простір, скаргами столунний, Жадібно жде на мій майбутній […]...

ЯЦКІВСЬКОМУ А для любові ще немає ката і я люблю… живу. “Вітрила…” Олександр Яцківський Наче крига з неба, обвалилась глина, Обвалилась, […]...

ВОРОЖИМ ГОРОДАМ О городи! Ви, горді лорди, Пани просторів світових! Нас не злякають ваші орди, Ні ваші флоти, ні когорти, Ні ваш […]...

“Ще б’юсь головою…” Ще б’юсь головою – ти в мене одна, Як сонце у небі, як в році весна, Одна, як єдина у […]...

ВИПАДОК НА СМОЛЕНСЬКОМУ КЛАДОВИЩІ У САНКТ-ПЕТЕРБУРЗІ Коли валун гранітний возлягав На місце Кобзаревої могили, Над ним тривожно голуб закружляв, І з подиву присутні заніміли. Скорботні квіти, […]...

ПІСНЯ ПРО НАДВІРНУ Де гори високі і клекіт лелек, Де небо синіше за сині моря, Там квітне розмаєм на крилах смерек Під лагідним […]...

ЗА НАС За нас, оспалих і німих, За нас, навиклих до кормиг, За нас, розсварених нікчем, За нас, шматованих бичем, За нас, […]...

“У Хотині, мій друже, в Хотині…” Вячеславу Терновому У Хотині, мій друже, в Хотині, Де на фортечній мовчазній стіні Сліди від куль, і ядер, і століть […]...

ЗАВОЙОВНИКИ ПРЕРІЙ Пам’яті перших українських поселенців Не загарбники з дальніх імперій, Не кортези з минулих віків, – Тут пройшли завойовники прерій, Єлиняк, […]...

РОЗМОВА РУДАНСЬКОГО З ДНІПРОМ Ой, стоїть захмарена гора та й над Чорноморем. Чую голос хвилечки Дніпра… Дніпре, поговорим! Ось лежу я посеред гори, де […]...

“Я не співець чудовної природи…” Я не співець чудовної природи З холодною байдужістю її; З ума не йдуть знедолені народи,- Їм я віддав усі чуття […]...

“Ні перед ким не станеш спину гнути…” Ні перед ким не станеш спину гнути, Не віддасися ворогу в ясу, Якщо ти зміг, товаришу, збагнути Свого народу велич […]...

ТАРАСОВА МАТИ Живе й не вмирає шевченківська мати, Колгоспна кріпачка, забута не раз. Синове-поети пішли в дипломати, А з нею зостався єдиний […]...

ЗОРІ В холодні ночі звужуються зорі, немов зіниці божевільного. Моторошно й пильно дивиться Всесвіт – Великий Маг, – піднявши над землею […]...

“За пишним святом – знову будні…” За пишним святом – знову будні, Одноманітні дні й труди. Так є, і так було завжди, І так, мабуть, довіку […]...

ХОДІТЬ ДО МЕНЕ Ходіть до мене ви, прибиті горем, Нещасні діти праці і недолі, Яким розлився в серці смуток морем, А в чорні […]...

ЮЛІЇ ІПОЛИТІВНІ СОЛНЦЕВІЙ Мене осяяння сповняє перед Вами Від Ваших дум і серця висоти. Я образ Ваш небесними словами В своїй душі навіки […]...

“І як-то інший любить – не скажу…” І як-то інший любить – не скажу. Я вмію лиш по-своєму любити, По-своєму радію і тужу, Мій світ увесь тобою […]...

“Ви щасливі, пречистії зорі…” Ви щасливі, пречистії зорі, ваші промені – ваша розмова; якби я ваші промені мала, я б ніколи не мовила слова. […]...

БІЛЯ МИСЛИВСЬКОГО ДОМУ Стою бентежний на високій кручі, Де Хорті збудував Мисливський дім. І чую звуки ловів, рев могучий, І голоси, котрі лунали […]...

НЕ ВМРЕ ПОЕЗІЯ Не вмре поезія, не згине творчість духа, Поки жива земля, поки на ній живуть, Поки природи глас людина серцем слуха, […]...

“О, панно Інно, панно Інно!..” О, панно Інно, панно Інно! Я – сам. Вікно. Сніги… Сестру я Вашу так любив – Дитинно, злотоцінно. Любив? – […]...

СОНЕТ ПРО СОНЕТИ Ярославу Дорошенку Мені сонети Ваші не байдужі, Нераз до них торкаюся чолом В поривах серця, мій шляхетний друже, Коли стаю […]...

“Багато небесної сходить краси…” Багато небесної сходить краси на кичери лисі, на наші обійстя і наші ліси… І тихо у лісі. Один прилітав на […]...

МЕНІ СНИЛАСЬ ЗЕМЛЯ Мені снилась земля – тільки щебінь і дим. І на ній я вмирав, молодим-молодим, Як на фронті колись, у минулу […]...

Related posts: