ІСПАНКА КАРМЕНСІТА
Студентські вечори… Танцюють чи не всі там
і чардаш, і мазурку, і танці всіх племен.
Приходила до нас іспанка Карменсіта.
Любила танцювати, на те ж вона й Кармен.
Найкращі кабальєро кружляли її в танці.
І кожен усміхався, і кожен щось питав.
Усі її любили, і навіть наостанці
декан сивоголовий на плечах покатав.
А десь іржаві бомби рибальські рвали сіті.
А десь народ іспанський конав, як Прометей.
Було їй років вісім, іспанці Карменсіті.
Була вона вже діти іспанських тих дітей.
Така іще маленька, а м ала кастаньєти.
Танцюй, танцюй, дитино! І ми танцюєм теж.
Нема вітчизни в тебе, але у неї є ти!
А всі ці генерали, – ти їх переживеш!
Той час іще настане, ще та хвилина прийде.
Колись же вони щезнуть, всі скрипні всіх Пандор.
Танцюй, танцюй, дитино! Життя – страшна корида,
На сотню Мінотаврів – один тореадор.
Ще будеш і в Мадріді, ще будеш в Барселоні.
Іще тебе в Гранаду твій тато повезе.
Життя – це і усмішка, і сльози ці солоні.
І кров, і барикади, і музика Бізе!