Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Що ж, зволікай женихів Україно, мов та Пенелопа…”

Що ж, зволікай женихів Україно, мов та Пенелопа,
Хай об’їдають тебе: вже ж ти не вийдеш за всіх.
Будеш ти сонна, заплакана ждати свого Одіссея.
Сльози народу? – пусте! Тільки б вернувся мій цар.

Що ж, Росіє, немов Навзікая, полощеш білизну!
Кажеш ти, хочеш робить? Та я й повірив тобі.
Ні, ти рабинь одпусти, одпусти їх на волю.
Царські звички забудь, годі визискувать нас.

1922-1923

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)

“Що ж, зволікай женихів Україно, мов та Пенелопа…” - ТИЧИНА ПАВЛО