ЗНАК РІВНОВАГИ
Нехай живе поезія, мій друже!
Максим Рильський
Колега мій
Кімнатні квіти гудив
За те, що з них –
Ні меду, ні вина,
Ані плодів,
Які б спожили люди, –
Лиш нетривала грація одна.
І я подумав:
Бідні квітолюби!
Серйозний люд,
А їм і невтямки,
Що кожен з них
Піввіку марно губить
На всі оті і дзвоники
Й кленки.
Хіба ж таки не соромно
Сьогодні,
Щоб поруч існували, як сичі,
Модерні меблі
Й квіти старомодні –
Витки троянди,
Воскові плющі?!
Ми прагнемо –
Од пращура Адама! –
Пізнать себе
Й навколишні світи,
А тут левкої
Сорту “Біла Дама”.
Чи не міщанством
Пахнуть ці сорти?
Тому подай
Самшит вічнозелений,
Тому –
В кімнату –
Гордий кипарис…
А за вікном
Шумлять на вітрі
Клени
І дикий хміль
Дереться на карниз.
Чого ж не любуватися
Тим чудом,
А східну тую
Ніжити в діжі?..
Однак, видать,
Потрібно все це людям
Для рівноваги
Власної душі.
І от цвітуть,
Цвітуть кімнатні квіти,
Хоч за вікном
Потріскує мороз:
І образки, чи кали,
Й первоцвіти,
І сніжно-білі стрілки тубероз.
І боячись торкнутись
Тої теми,
Яку поети славлять
Споконвік,
Підносить жінці
Ніжні хризантеми
Закоханий
Красивий
Чоловік.
І почуття,
Мов сонцем перемиті,
Їм дістають
До серця глибини;
І сяють очі,
Як волошки в житі,
Хоча волошки в житі –
Бур’яни.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)